Капелан Андрій Ляшик – такий священнослужитель не зможе не бути духовним Воїном

sergiyzvutyazny 13.08.2018 в 20:31

15193856_21006d56.png

Мені вже не легко визначити, коли саме я навчився насолоджуватися тим, щоб смачно думати і розуміти. Це неймовірно – поєднувати в собі принцип усвідомлення істини і мудрість, що приходить від Бога. Ти щоранку прокидаєшся у великому і красивому Світі, а він у відповідь дарує тобі радість від самого тільки усвідомленого існування надихає нестримно жити – як людина, як віруючий істиною, як християнин.

Тебе збиває з ніг бездушність і цинічність, тобі забивають голову непотрібною і неправильною інформацію, тебе пригнічують, заганяють в кут неправильними соціальними нормами. Матеріалізм наплодив стільки психологічно хворих правил і норм, що ми забули і втратили Господа. Сатана так класично, навіть симфонічно, зіграв «Алегро з вогнем», що людство навіть не помітило регресу духовного розвитку.

Ми почали прибивати до стін залізничними цвяхами портрети шоколадних і кукурудзяних вождів, називати дітей Даздрапермами, Революціонами, Євстегнєями, Агапіями... Більшовизм душі. Сирість і сірість уяви, помножена на гімн садистською Московії і єлейні проповіді служителів п’ятої колони мокшанського патріархату. Страшненно тхне щами і вареною гнилосною капустою.

15193857_44675610.png

Ми не завжди любимо говорити вголос правду, адже суспільство (якщо його можна так називати!), перекосившись від злоби і заздрості, почне гарчати на заблудшого «вигнанця».

А через неповних п’ятдесят років ти шукаєш ці добрі дитячі спогади… Пам’ятаєш їх, живеш ними, мариш. І так іноді бажається в них прокинутися... І почути запах смаженої картоплі з хіпішної подільської кухні, де з самого ранку йде підготовка до чудових буднів.

15193858_38f82631.png

Кожен з нас по-своєму визначає поняття – інтелігентність. Радянсько-соловецька «інтелігентність» була прищава і принизлива. Це унікальна, музейна гидота, як сарана писала з ранку до ночі доповідні і доноси. Чоловік писав на дружину, дружина на коханця, внуки на дідусів і бабусь. А червоні звірятка, доїдаючи залишки української генетики і інтелігентності, плескали в свої замурзані червоноармійські долоньки, привчаючи своїх «інтелігентів» вивчати напам’ять опуси мавзолейного «генія». Це замінило їм Біблію. На цілих 100 років.

15193859_5d9f1d77.png

Мені вдається розшукати острівці української інтелігенції. Неможливо умертвити національну генетичну пам’ять. Так, її випалювали, вбивали, нещадно знищували, але вона, по волі Божій, нехай і пошепки, але передавалася з покоління в покоління так і не поневоленої нації. І вона вижила, обережно ховаючись в істинному розумінні й усвідомленні душі.

15193860_de3d7260.png

Маленька християнська громада Київського патріархату Овідіопольського району Одеської області. Капелан Андрій Ляшик. Інтелігент. Священик.

15193861_bb5a4926.png

Вихований  в любові до Бога і своєї землі, він служить в маленькій церкві, куди люди йдуть молитися і підтримувати свою жовто-синю Батьківщину. Маленька церква з маленькими куполами, але з величезною вірою і любов’ю до Бога. Зовсім недалеко розлігся величезний нелюдь кремлівської кривавої секти і недбайливі до болю співвітчизники повзуть туди на своїх дорогих іграшкових автомобільчиках, не звертаючи уваги на ВІЙНУ, КРОВ і БІЛЬ.

15193863_71943faa.png

Це потім коли я приїхав із Сповіддю на Рівненщину, де народився і виріс отець Андрій, і побачив його друзів та близьких йому людей, я зрозумів, наскільки глибинно і сильно цей священик любить свою Неньку-Україну. Всі ми, хто істинно любить цю країну, глибоко зранені чужою нам рабською психологією. Всі ми болісно реагуємо на приниження національної гідності.

Але не кожен зможе про це мовчати. Замість того, щоб кричати від болю, молитися і залишатися сильним в Богові. Чи вистачить тобі душі на це, жовто-синій? Кожен з нас не зможе. А повинен. Зобов’язаний. Інакше ми перестанемо існувати, як Нація. Думати, говорити і звертатися до Бога українською – іншого шляху немає.

Ми відвідували рідне для отця Андрія місто Рівне, а його земляк – Тарас Козлішін, розповів нам історію про те, як загинув на війні великий і сильний Український Воїн. І наші вороги, по той бік фронту, висловлювали повагу і співчуття. Це найсвятіша НАША національна Інтелігентність.

Бездоганне знання своєї історії, культури та любові до Господа. Така людина не зможе залишатися в стороні від сьогоднішніх проблем держави. А такий священнослужитель не зможе не бути духовним Воїном, який цілодобово буде звертатися до Бога про Мир і Благодать для своєї української землі, української нації.

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Гість програми капелан Андрій Ляшик.

https://www.youtube.com/watch?v=ymaMJ7GKf5s&feature=youtu.be

Анна Ілющенкова, Анна Іловайська, «Мурка» – вона одна з небагатьох, хто вижив в Іловайському котлі. Бог дав їй долю – ЖИТИ

sergiyzvutyazny 08.08.2018 в 19:52

15188841_a8e75767.jpg

«Ми вийшли на зв’язок з керівництвом: «Ми в кільці, люди вмирають!». Нам відповіли: «Чекайте, вас виведуть». Один боєць не дочекався евакуації, помер від перитоніту. Ми тоді ще не знали, що обіцяний «зелений коридор» стане коридором смерті».

– Болі не було, а було таке відчуття, немов піднімаєшся над землею. Хотіли з хлопцями сховатися в посадку, як раптом побачили, що звідти на нас ланцюгом йдуть танки. Знову сіли в автобус, який зрешетили осколками снарядів. Але проїхали недалеко – машину підбили. І ми вирішили все-таки добиратися до посадки. Йти я не могла (потім виявилося, що куля потрапила в хребет). Мене потягнув Володя з позивним «Вітерець», а я, наскільки могла, відштовхувалася ногами, щоб йому було легше.

Весь цей час українських бійців, які намагалися десь сховатися, поливали з автоматів, танків, кулеметів. Ще один осколок потрапив мені в живіт, потім я зачепила ногою розтяжку, і осколки від вибуху міни вп’ялися в ногу, руку, стегно. Біль в кожній клітинці тіла була просто нестерпною. Я то втрачала свідомість, то приходила в себе і бачила все, що відбувається.

Далеко відійти від своєї машини нам не вдалося – з посадки ланцюгом вийшли військові з автоматами: «Руки вгору! Кидайте зброю!». Судячи з вимови, це були росіяни: «Ми вас вже три дні тут чекаємо». З посадки в одне місце зігнали й інших українських бійців, яким вдалося вирватися з розстріляної колони. Коли «Вітерець» попросив одного з росіян принести з автобуса рюкзак з аптечкою, той поставив умову: «Спочатку перев’яжеш наших поранених, потім своїх».

Мене віднесли до великої ями, в якій вже сиділи полонені солдати, і прямо з носилками спустили вниз. Навіть не зробили укол кровозупиняючих препаратів. Бинти буквально через кілька хвилин наскрізь промокли від крові. Потім кілька разів, зав’язавши очі, мене несли на допит. Я відповідала одне: «Нічого не знаю». Так минуло днів п’ять. За весь цей час нам тільки одного разу принесли поїсти по шматочку чорного хліба з салом. Я напевно, цілу годину нюхала цей хліб, перш ніж з’їсти.

У Вільнюсі мені за кілька днів зробили чотири операції. Вісім годин йшла операція на хребті. Перед цим чесно попередили, що куля знаходиться практично в спинному мозку і при її видаленні мене може паралізувати. Але вони впоралися з цією проблемою. Потім дві години оперували область тазостегнового суглоба: дістали осколок, вакуумом з’єднали розірвані м’язи, тканини, судини. Мені ще пощастило, що не була зачеплена артерія, метал пройшов буквально в міліметрі від неї. Надважкою була і чотиригодинний операція з вилучення кулі з живота. Доктор сказав, що кожне з моїх поранень було практично смертельним. Це диво, що я вижила. До того ж через багатогодинні наркози лікарі заборонили мені будь-які операції в наступні півроку – серце може не витримати».

З інтерв’ю Анни Ільющенкової виданню «Факти»:

http://fakty.ua/194597-medsestra-batalona-donbass-v-ilovajskom-kotle-ya-poluchila-chetyre-tyazhelejshih-raneniya-no-statusa-uchastnika-ato-mne-ne-dayut

Одна з небагатьох. Вижила в Іловайському котлі. Бог дав долю – ЖИТИ.

Жити для країни. Стати прикладом для багатьох – серцем усвідомлення самої суті людського існування. Жити, щоб вірити. Жити, щоб говорити правду.

15188842_74e1aad.jpg

Анна Ілющенкова. Анна Іловайська. Мурка.

Нервував. Мені завжди здавалося, що людина, котра зіткнувся віч-на-віч зі смертю, дивиться на навколишній світ відчужено і байдуже. Вперше був не впевнений в самій суті розмови, розгубився, як хлопчисько. І тільки очі і голос Янгола-Хранителя, який показував нам Одесу УКРАЇНСЬКУ повторював мені неодноразово: «Вона сталева, вона витягне!».

Мій «янгол-хранитель» з добрими очима і канапушками. Величезне материнське серце. Дружить, любить, зцілює душі і сильно любить ДІТЕЙ.

Ми познайомилися з Анною задовго до програми. Ще взимку. Ангел привів її на ефір. Анна простягнула мені руку... В очах життя...

Послухай моє каяття, Господи! І допоможи мені закликати Націю відчути те горе і ту біду, яку пережила ця мати, патріот і жінка.

Це не про жалість або печалі. Це – про підлість, в якій ми живемо. Про те, чому нас навчили червоні виродки, про те, чим наповнили наші душі, про те, в кого нас перетворили.

Я хочу покаятися перед нею. Встати і вибачитися. Прости нас, рідна! Відпусти нам Біль, яку ми заподіяли тобі... і дитині.

15188844_836d8778.jpg

Уявляєш, жовто-синій, її дитині повідомили, що її більше немає. Сказали неповнолітньому українському восьмикласнику, що його мами більше немає. Її вбили.

Він пішов зі школи – вийшов і не повернувся. Ти не здогадуєшся, що було далі?

Вони не звернули уваги на нього. Ніхто не запитав куди пропала дитина. Він сидів удома і не бачив майбутнього. Він не їв і не спав. Він так само, як і його мати вмирав посеред величезного міста від байдужості і безпорадності. Він став нікому не потрібний. Дитина «загиблого на війні».

Маленька клітинка жінки, розірваної на шматки металом злого і ненависного ворога. Ну як же мені прокричати крізь товщу рабської психології ?! Адже навколо малюка були вчителі та діти, батьки і депутати!

Як можна спокійно їсти і спати, коли в сусідній квартирі, в сусідньому класі мучиться дитина? Мені зараз тривожно від розуміння нашої безмежної бездушності. Такої підлої, боягузливої байдужості.

В цей же час холена тітка пхає в своє «чадо» по 2 кг котлет на очах у обрюзглої чиновничої пики тата, під акомпанемент легкого акання рашистського серіалу. А десь в тиші наодинці сидить маленька душа і чує в телефон звуки вибухів та пострілів і разом з матір’ю молиться під Іконами.

І хто буде захищати цих дітей? Хто буде допомагати їм жити на самоті?

Анна Ільющенкова, «Мурка» дивом Господнім залишилася в живих, повернулася звідти, звідки багатьом не вдалося, перемогла смерть. А потім була змушена боротися не тільки за власне здоров’я, а й за сина, пораненого як жахливою новиною так і байдужістю оточуючих.

Навіть не сумнівайтеся – вона впоралася! Вона ще не одну сотню вилікує. Тому, що вона жива – душею живою. З Богом. З Україною.

Вибач! Якби тоді дізнатися, що її синочкові було боляче... Каюсь...

Авторська програма Олега Володарського «Сповідь».

Герой програми: Анна Ільющенкова:

https://www.youtube.com/watch?v=wbhJ9Ogmrz0&feature=youtu.be

В Киеве с большим успехом прошел первый бесплатный учебный курс NATON ACADEMY для врачей со всей страны - фото, видео

sergiyzvutyazny 03.08.2018 в 21:25

2-3-го августа, в гостинице «Братислава», около 360-ти врачей-хирургов, ортопедов-травматологов из всех областей Украины получили уникальную возможность прослушать лекции и мастер-классы по остеосинтезу и эндопротезированию ведущих специалистов из Китая, а также известных отечественных светил медицины с НМУ им. Богомольца, Института патологии позвоночника и суставов им. Ситенко и других учреждений. Мероприятие было организовано корпорацией NATON Medical Group совместно с Ассоциацией ортопедов-травматологов, компанией OSTEONANO, которая является эксклюзивным представителем NATON Medical Group в Украине.

Открытие Naton Academy

Директорат OSTEONANO на форуме NATON

Следует отметить, что хедлайнеры форума профессора Николай Корж и Александр Бурьянов - известные мастера травматологии и ортопедического дела постоянно совершенствуют свой уровень и, действительно, много чему могут научить как молодых специалистов, так и уже опытных врачей.

Ну, а непосредственно побывать на мастер-классах таких всемирно известных мастеров, как Чэнь Бин, Ху Енцзюнь, Чжан Гоцян, Ни Минг из ведущих медицинских учреждений Китая - такая возможность для отечественных специалистов бесценна.

Украинские врачи совершенствовали свой уровень на мастер-классах лучших отечественных и мировых специалистов

Говоря о несомненном успехе мероприятия, открывшего новую эру в отношениях между медицинскими сообществами Украины и Китая положившему начало новому уровеню в обслуживании и обеспечении качественными протезами больных, нельзя не отметить главу OSTEONANO Владимира Густи, а также его сына - президента NATON ACADEMY Богдана Густи. Именно они вместе с единомышленниками, приложили максимальные усилия, чтобы это событие стало реальностью.

Идеолог форума, председатель OSTEONANO Владимир Густи в кулуарах

Богдан Густи

Также нельзя не отметить и координатора форума Валентину Буковскую, многомесячная работа которой приблизила событие к воплощению и связала все звенья в одну крепкую цепочку.

Валентина Буковская

И хотя Владимир Иосифович и Богдан Владимирович не любят публичности, а занимаются реальными делами, без их энтузиазма, настойчивости и веры в собственные силы, все это было бы невозможно. Очень много трудностей, о которых обычно не говорят, пришлось преодолеть на пути к воплощению мечты - открытию NATON ACADEMY. Далеко не все в медицинском сообществе смогли достойно принять новые начинания. Не всем понравилось, что тесное сотрудничество с международными партнерами, открытый и прозрачный тендер на закупку протезов, был выигран NATON Medical Group, что сделало операции вдвое дешевле при сохранении высокого качества. Несмотря на кастовость и многолетние монополии в украинской медицине на услуги и продукцию, можно представить, сколько коррумпированных структур остались без кормушки. Но не будем о грустном. Наоборот, упомянутые события свидетельствуют о реформах в системе Минздрава во главе с Ульяной Супрун, и постепенных изменениях ситуации в медицине к лучшему.

Ажиотаж вокруг продукции OSTEONANO

Главное, что мероприятие состоялось, первый курс врачей получил уникальные практические навыки, а возможность принять участие в лекциях и мастер-классах, благодаря прямому включению и онлайн-трансляции в областных больницах Украины, в частности, и в госпиталях зоны разграничения на Донбассе. Более 500-т врачей со всей Украины смогли пройти курс обучения по Skype. Отныне намного больше украинских пациентов, нуждающихся в замене суставов, смогут получить качественную медицинскую помощь во всех регионах Украины. Впереди еще много дел, и организаторы приглашают к сотрудничеству всех желающих, чтобы вместе творить историю Украины, создавать ее будущее ради здоровья и процветания простых людей.

Мероприятию предшествовала пресс-конференция в ИА «Укринформ», на которой были раскрыты детали и подробности форума и сотрудничества с NATON Medical Group.

См. видео:

https://www.youtube.com/watch?v=Hhj--TEQpVc

 

В Киеве с большим успехом прошел первый бесплатный учебный курс NATON ACADEMY для врачей со всей страны - фото, видео

sergiyzvutyazny 03.08.2018 в 21:25

2-3-го августа, в гостинице «Братислава», около 360-ти врачей-хирургов, ортопедов-травматологов из всех областей Украины получили уникальную возможность прослушать лекции и мастер-классы по остеосинтезу и эндопротезированию ведущих специалистов из Китая, а также известных отечественных светил медицины с НМУ им. Богомольца, Института патологии позвоночника и суставов им. Ситенко и других учреждений. Мероприятие было организовано корпорацией NATON Medical Group совместно с Ассоциацией ортопедов-травматологов, компанией OSTEONANO, которая является эксклюзивным представителем NATON Medical Group в Украине.

Открытие Naton Academy

Директорат OSTEONANO на форуме NATON

Следует отметить, что хедлайнеры форума профессора Николай Корж и Александр Бурьянов - известные мастера травматологии и ортопедического дела постоянно совершенствуют свой уровень и, действительно, много чему могут научить как молодых специалистов, так и уже опытных врачей.

Ну, а непосредственно побывать на мастер-классах таких всемирно известных мастеров, как Чэнь Бин, Ху Енцзюнь, Чжан Гоцян, Ни Минг из ведущих медицинских учреждений Китая - такая возможность для отечественных специалистов бесценна.

Украинские врачи совершенствовали свой уровень на мастер-классах лучших отечественных и мировых специалистов

Говоря о несомненном успехе мероприятия, открывшего новую эру в отношениях между медицинскими сообществами Украины и Китая положившему начало новому уровеню в обслуживании и обеспечении качественными протезами больных, нельзя не отметить главу OSTEONANO Владимира Густи, а также его сына - президента NATON ACADEMY Богдана Густи. Именно они вместе с единомышленниками, приложили максимальные усилия, чтобы это событие стало реальностью.

Идеолог форума, председатель OSTEONANO Владимир Густи в кулуарах

Богдан Густи

Также нельзя не отметить и координатора форума Валентину Буковскую, многомесячная работа которой приблизила событие к воплощению и связала все звенья в одну крепкую цепочку.

Валентина Буковская

И хотя Владимир Иосифович и Богдан Владимирович не любят публичности, а занимаются реальными делами, без их энтузиазма, настойчивости и веры в собственные силы, все это было бы невозможно. Очень много трудностей, о которых обычно не говорят, пришлось преодолеть на пути к воплощению мечты - открытию NATON ACADEMY. Далеко не все в медицинском сообществе смогли достойно принять новые начинания. Не всем понравилось, что тесное сотрудничество с международными партнерами, открытый и прозрачный тендер на закупку протезов, был выигран NATON Medical Group, что сделало операции вдвое дешевле при сохранении высокого качества. Несмотря на кастовость и многолетние монополии в украинской медицине на услуги и продукцию, можно представить, сколько коррумпированных структур остались без кормушки. Но не будем о грустном. Наоборот, упомянутые события свидетельствуют о реформах в системе Минздрава во главе с Ульяной Супрун, и постепенных изменениях ситуации в медицине к лучшему.

Ажиотаж вокруг продукции OSTEONANO

Главное, что мероприятие состоялось, первый курс врачей получил уникальные практические навыки, а возможность принять участие в лекциях и мастер-классах, благодаря прямому включению и онлайн-трансляции в областных больницах Украины, в частности, и в госпиталях зоны разграничения на Донбассе. Более 500-т врачей со всей Украины смогли пройти курс обучения по Skype. Отныне намного больше украинских пациентов, нуждающихся в замене суставов, смогут получить качественную медицинскую помощь во всех регионах Украины. Впереди еще много дел, и организаторы приглашают к сотрудничеству всех желающих, чтобы вместе творить историю Украины, создавать ее будущее ради здоровья и процветания простых людей.

Мероприятию предшествовала пресс-конференция в ИА «Укринформ», на которой были раскрыты детали и подробности форума и сотрудничества с NATON Medical Group.

См. видео:

https://www.youtube.com/watch?v=Hhj--TEQpVc

 

Табір "Славутич" дискредитують штучно, щоб віджати майно

sergiyzvutyazny 02.08.2018 в 20:34

Попри всі інсинуації та намагання владних структур і деяких ЗМІ представити випадок з тимчасовим розладом травлення в дитячому таборі «Славутич» у невигідному світлі, батьки і діти з усієї України встали горою на захист улюбленого місця відпочинку та оздоровлення.

Історія теперішнього дитячого табору «Славутич», який всі знають і до якого мріють повернутися всі, хто хоч раз тут побував, розпочалась із 2010 року, коли після масштабної реконструкції до ладу став новий спальний корпус з бібліотекою та кінозалом, а навпроти розмістився сучасний спорткомплекс з басейном. Навколо постали спортивні будівлі та майданчики, зони дозвілля і розваг, була впорядкована територія, і табір зміг приймати на відпочинок та оздоровлення близько 250-ти дітей за одну зміну.

Днями журналістська група з кількох ЗМІ мала змогу вільно походити по території табору, поспілкуватись з дітьми, батьками, керівництвом, тренерами, і скласти власне враження зсередини, що ж насправді уявляє собою цей дитячий табір, який кілька тижнів тому, на початку липня, потрапив у гострі репортажі вітчизняних телеканалів. Під час відвідин табору, журналісти «Території закону» спробували розібратися, що ж насправді стало причиною цих подій, хто в цьому винен і чому виник такий резонанс.

Хронологія подій

Давайте відновимо хронологію тих подій, щоб мати уявлення про обставини і розвиток подальшої ситуації, яка сталася з ТОВ «Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу «Славутич» в с. Циблі, Переяслав-Хмельницького району, Київської області.

  • У третю літню зміну, на момент реєстрації тимчасового розладу травлення у 12 дітей, в таборі «Славутич» перебувало 226 дітей різних вікових груп, серед яких було 26 гімнасток зі школи Дерюгіних під наглядом 3-х тренерів.
  • Напередодні в однієї з дівчаток-гімнасток був день народження, і діти вживали немарковані кекси і солодощі, які залишились у кімнатах, і згодом були знайдені персоналом під час огляду. Ці солодощі, незважаючи на категоричну заборону, якимось чином були передані до табору потайки від охорони.
  • 30-го червня на підвечірок усім 226 дітям табору, згідно меню, був виданий йогурт, який за декілька днів до цього був виготовлений і мав ще досить значний термін зберігання.
  • Тренери гімнасток вилучили цей йогурт, і зберігали його в кімнаті близько доби, без належних температурних умов, після чого, 1 червня видали його своїм вихованцям.
  • 2-го червня, о 7-8 ранку до лікарів звернулись 12 дітей з групи гімнасток, з ознаками розладу травлення (нудота, різь у животі). Вони були опитані, оглянуті, їм була надана допомога згідно існуючих медичних інструкцій та протоколів надання допомоги.
  • На вечір 2-го червня стан 12 дітей школи Дерюгіних нормалізувався, симптоми отруєння зникли, окрім однієї дівчинки, яка залишилась у лазареті і до якої викликали швидку, коли побачили, що її стан не покращується.
  • Дівчинку відвезли до районної лікарні в місто Переяслав,  де вона  впала в кому, а згодом, 3-го червня її доправили до ОХМАДИТУ з попереднім діагнозом – енцефаліт.
  • 3-го червня працівники Держпродспоживслужби відібрали проби їжі, яку вживали діти, відібрали зразки та матеріал з харчоблоку на аналізи. Попередній висновок – підозра на йогурт, про що було повідомлено на сайті Держпродспоживслужби.
  • 3-го червня низка телеканалів та сайтів підняли  хвилю уваги до подій у таборі, акцентуючи на важкому стані госпіталізованої дівчинки.
  • Протягом липня до табору почалося справжнє паломництво різноманітних перевірок, експертиз, візитів правоохоронних органів.
  • На сайті Міністерства охорони здоров’я України було оприлюднено офіційну інформацію про цей випадок, та зазначено, що «В дитячому оздоровчому таборі «Славутич» (село Циблі, Переяслав-Хмельницького району) діти однієї з груп звернулися зі скаргами на погіршення самопочуття», - повідомив Департамент охорони здоров’я Київської ОДА.

Інформація станом на 21:30 3 липня 2018 року:

«12 дітей були оглянуті лікарями, проведено відповідні обстеження та аналізи. Лікарі підтвердили, що семеро з них мають ознаки захворювання. Покази до госпіталізації відсутні. Наразі очікуються результати лабораторних досліджень. Одна дитина у тяжкому стані через наявність супутнього захворювання. Її було госпіталізовано в НДСЛ ”ОХМАДИТ”. Обстеження тривають.

Інші діти почуваються добре – нових звернень за медичною допомогою з подібними скаргами не надходило». http://moz.gov.ua/article/news/operativna-informacija-schodo-vipadkiv-otruennja-v-tabori-slavutich-perejaslav-hmelnickij-rajon-kiivskoi-oblasti

Хто винен?

Судячи з фактів, не треба бути розумним детективом або медичним експертом, щоб проаналізувавши наявні дані і обставини, відзначити чіткі закономірності:

  • Проблеми з травленням сталися лише у 12-ти з 226-х дітей, що знаходились на зміні, і вживали одну  і ту ж саму їжу в їдальні табору.
  • Всі з 12-ти дітей, у яких виникли проблеми з травленням, належали до окремої групи гімнасток зі школи Дерюгіних.
  • У дівчат з групи гімнасток був свій власний розпорядок, свої правила і навантаження, навіть свої несанкціоновані табором ліки, які зберігались у кімнаті тренерів.
  • Саме в цій групі з 26-ти дівчат були явні відмінності в харчуванні від загальної кількості дітей.
  • Саме в цій групі виявився фактор йогурту та фактор немаркованих солодощів.
  • Саме дівчата з цієї групи, за численними свідченнями інших дітей і дорослих, отримували колосальні щоденні навантаження від своїх тренерів, були майже ізольовані від життя табору, зовнішньо виснажені та постійно хотіли пити.

Проаналізувавши причинно-наслідковий зв'язок, ми дійшли до наступних висновків:

  • Перший очевидний висновок, який не потребує додаткових доказів: якби причина розладів була у загальній гігієні в таборі, або у якості їжі в їдальні, неодмінно, на проблеми із травленням поскаржилося хоча б ще кілька дітей, які не входили до групи гімнасток.
  • Те, що через кілька годин після звернення до лікарів і отримання медичної допомоги, всі діти, окрім однієї, повернулися до звичного способу життя, свідчить про дотримання лікарями табору інструкцій та вжиття правильних заходів. 

Очевидно, що якби не важкий стан однієї дівчинки, в якої почалося загострення, цей випадок, взагалі б, не вийшов за межі табору та не став би причиною широкої зацікавленості ЗМІ.

Можна також зробити цілком логічне припущення, що причиною загострення хвороби цієї дівчинки могли стати ті важкі фізичні навантаження і стрес, у якому жили дівчата в групі гімнасток.

«Мама, забери мене додому»

Наталія Муравйова з дочкою Софійкою

Взагалі, методи тренувань всередині групи гімнасток викликали здивування майже в усіх інших дітей та тренерів з інших груп, які знаходились у таборі в цю зміну. Зокрема, ми поспілкувались з мамою 7-ми річної Софії - Наталією Муравйовою, яка разом з донькою була на тій самій зміні, де стався інцидент, і все бачила на власні очі.

https://www.youtube.com/watch?v=EnMUwC8pjm0

Мати впевнена, що табір не має жодного відношення до розладу травлення гімнасток, до трагедії з Марго, і висловила припущення, що можливим фактором занедужання, окрім зіпсованих йогуртів і кексів, міг стати великий стрес дівчаток від тренерських навантажень. За свідченням дітей і дорослих, які жили поруч, майже всі вони кожен день плакали й жалілися по телефону своїм батькам, деякі просили забрати їх додому.

Одразу ж пригадалися кілька жахливих випадків, коли учні помирали після важких навантажень під час уроків фізкультури.

Див.СМЕРТЕЛЬНАЯ ФИЗКУЛЬТУРА: ПОЧЕМУ ДЕТИ УМИРАЮТ НА УРОКАХ: https://ru.tsn.ua/ukrayina/smertelnaya-fizkultura-pochemu-deti-umirayut-na-urokah.html

В  таборі  постраждалі дівчатка жалілися своїм подругам, що тренери часто карають їх за провину, недотримання дисципліни, ставлять на болючі розтяжки, і, майже взагалі, не дають пити. Щодо умов у таборі, то на думку Наталії, безпека і турбота - чи не найкращі для дітей в таборах України, і вони з донькою з нетерпінням чекають повернення сюди.

Пошуки чорної кішки

Але охочі до сенсацій журналісти чи з власного бажання, чи зі сторонньої подачі, почали атакувати табір з усіх боків, намагаючись спровокувати персонал і керівництво, спровокувати дітей і батьків, щоб ті поскаржилися на умови, або розповіли якийсь компромат. Разом з тим, обласна Держпродспоживслужба провела кілька тотальних набігів-перевірок. Останнього разу було взято 60(!) проб з усіх можливих куточків табору, при тому що, як правило, їх береться в десятки разів менше - десь 6-8.

Повне враження, що вони виконували чийсь наказ – знайти хоч щось, що можна причепити до неналежного господарювання або недотримання гігієни, щоб це можна було б використати проти керівництва табору.

Спілкуючись із персоналом табору, починаючи від головної виховательки і закінчуючи лікарем і шеф-кухарем, розпитуючи про ті події,  ми намагались побачити, зрозуміти, чи було хоч щось з їх сторони, що могло призвести до такої позаштатної ситуації. Та чим більше дивились, досліджували і спілкувались, тим більше приходили до висновку, що шукати саме тут нема чого.

Лікар табору Микола Шацький

Шеф-кухар Наталія Михайлівна

Всюди ідеальна чистота, територія охайна і доглянута, в їдальні – блиск і порядок, усміхнені діти жваво розбирають свіжі літні салати. Жодного натяку на загрозу або небезпеку. І це не показуха для журналістів, так було кожен день, завжди, з 2010 року, коли запрацював оновлений табір. Тут все побудовано з прицілом на підвищену безпеку – стандарти дуже високі, і контроль за їх виконанням постійний і багаторівневий.

Тим більше, всі сертифікати та дозволи від контролюючих органів знаходились в повному порядку, і були оновлені на початку роботи табору в літній період.

Всі журналісти дійшли до одностайного висновку, що якщо б постало питання, чи віддавати своїх дітей до табору – то без жодних вагань вони це зробили б. І трошки поностальгували, що в нашому дитинстві про такі казкові умови, за цілком прийнятну ціну, можна було лише мріяти…

Кому вірити – корупціонерам чи батькам?

«Одна дівчинка у комі, дванадцять отруїлися, знайшли кишкову паличку!» – за таких заголовків, якби за ними була хоч мала доля провини табору, хоч ймовірна загроза подальшої небезпеки, на другий день заклад виявився б спорожнілим, а керівництво отримало б купу скарг від батьків постраждалих дітей. Проте, окрім батьків дівчинки, що потрапила в реанімацію з попереднім діагнозом енцефаліт, ніяких скарг чи претензій від батьків гімнасток не поступало. Дехто навіть продовжив свій відпочинок в таборі.

Чому? Напевно тому, що співставивши факти і обставини, батьки зрозуміли, що то був локальний нещасний випадок, що корені проблеми слід шукати десь у середині групи з 26-ти гімнасток, і що табір просто не міг контролювати того, що там відбувалось.

Варто також підкреслити, що абсолютна більшість дітей в таборі -  традиційно з благополучних родин, батьки яких бажають своїм дітям найкращого, які завжди під мікроскопом розглядають будь-який заклад, перш ніж залишити там свою дитину.

Тому жодну дитину з тих, що перебували в цей час у таборі (окрім постраждалої групи), не забрали додому. Але і деякі з батьків з групи гімнасток, у подальшому повернули своїх дітей до табору після того, як об’єктивно і без емоцій зіставити наявні факти та проаналізували інформацію.

Дитина кілька тижнів харчується лише тим, що дають у таборі – якби був хоч натяк на небезпеку, чи залишилась у таборі хоч одна дитина після такої арт-підготовки у ЗМІ? Очевидно, що ні.

Тому кількість бажаючих відпочивати в «Славутичі» після штучного скандалу не тільки не зменшилась, але й зросла.

Книга відгуків табору містить лише позитивні дописи

Постає питання – кому ж вірити, просякнутим корупцією прокурорам і контролерам, державній лабораторії, яка намагається віднайти хоч якісь зачіпки, аби спробувати закрити табір і примусити керівництво підкоритись та піти на умови можновладців?

Або турботливим батькам, які душею і серцем, власними очима та вухами відчувають, що скандал штучний, що загроза – це вигадка, що жодної небезпеки для їхніх дітей немає?

На території табору ми зустріли Ганну, яка приїхала провідати свого 8 річного сина, що якраз відпочивав у таборі. Вона не вагаючись згодилась висловити своє відношення до цієї проблеми. Мати повністю довіряє персоналу табору, впевнена в цілковитій безпеці свого хлопчика, і вважає, що всі звинувачення в бік табору – то наклеп і інсинуації. Її дитина в захваті від умов, від відпочинку, і не хоче, щоб зміна закінчувалась.

Також ми на території поспілкувались з тренером по п’ятиборству Валерієм Рудьковським, який впевнений, що скандал навколо табору штучний. Він розказав, що не бачив ліпших умов для його юних вихованців, ніж в «Славутичі» - годують краще, ніж будь-де, а рівень комфорту і гігієни не викликає  жодних зауважень.

Тренер по п’ятиборству Валерій Рудьковський

Та що казати, коли навіть батьки тих 12 гімнасток, які мали в таборі розлад, чудово розуміють, в чому корінь проблеми. Ось, наприклад, батьки 8-ми річної гімнастки Альони Бутіної  з Маріуполя прислали до редакції відео, де виказали повну підтримку табору і виявили бажання приїхати сюди ще раз! Є ще питання???

https://www.youtube.com/watch?v=fu8KiM7Uox8

Дешевий піар влади на людському горі – лицемірство не знає меж

Взагалі, яке махрове, цинічне лицемірство – по всій Київській області, по всій Україні тисячі дітей потребують медичного захисту, сидять у чергах до розбитих лікарень і поліклінік, в яких не вистачає персоналу. В кожному місті процвітають нелегальні пиріжкові, сотні кафе і ганделиків з жахливими санітарними умовами, без води і дотримання санітарних норм, а контролюючі органи причепилися до зразкового дитячого закладу, де гігієна не просто на високому рівні, а дотримується як аксіома!

Бо саме Батьківський фактор – це найкращий камертон, по якому можна визначати ступінь безпечності закладу, чи установи. І це аж ніяк не державні  контролюючі служби, яким начхати на тисячі шкіл по селах та містечках всієї Україні, де діти й досі у мороз і дощ ходять в туалети на вулиці, на зловонні дірки в цих туалетах, ризикуючи здоров`ям і життям кожен день!

Коли в 2017 році в Інтернеті пройшла інформація, що в одному із столичних закладів мережі суші отруїлась людина - ця мережа за кілька місяців просіла на 30-40%, і ледве не збанкрутіла.

І хоча численні експертизи намагаються віднайти на кухні табору якісь мікроби, цього явно не вистачає, щоб вигадка стала правдою, тим більше не дає ніяких законних підстав говорити про можливе закриття табору.

Дешевий піар на людському горі – це улюблене заняття наших можновладців, які завжди з стурбованими обличчями загрожують навести лад, а представники контролюючих органів, відчувши слабке місце, зазвичай, одразу ж шикуються в чергу за хабарями…

Проте, у випадку з табором «Славутич» простежується й інша лінія. Чим більше і глибше ми знайомились з ситуацією, тим більше розуміли, що  йдеться про цинічне і зухвале намагання певних кіл, пов’язаних з владою, будь-якою ціною вивести керівництво з ладу та отримати контроль над табором. Наші припущення підтвердила й директор табору Галіней Олена Миколаївна (на фото нище), яка розповіла про тиск і погрози зі сторони певних структур в останні кілька років.

Керівник установи відкритим текстом заявила, що йдеться про тиск, з метою дискредитувати роботу табору та віджати цілісний майновий комплекс.

Дійсно, табір «Славутич» - це ласий шматок для рейдерів - готовий налагоджений бізнес. Але цього разу потенційні рейдери не розрахували свої сили. Тисячі задоволених батьків, тисячі щасливих дітей з усієї України свідчать про свою підтримку табору «Славутич», і готові стати на захист славетних традицій найкращого табору Київщини.

Керівник адвокатського об’єднання «Войченко і Дульський», яке представляє інтереси табору, Сергій Войченкоаргументовано вважає, що у правоохоронних та контролюючих органів немає жодних підстав звинувачувати в чомусь керівництво табору, тим більше заважати роботі  установи. Адвокат наголошує, що відсутній будь-який причинно-наслідковий зв’язок між НП і діями співробітників табору. Він впевнений, що всі інсинуації навколо табору «Славутич» - це замовлення рейдерів з владних структур, і  всі вони легко розвалюються, варто лише заслухати і розглянути численні факти, докази і свідчення.

https://www.youtube.com/watch?v=NyRM7e_-EPM

Одужуй, Марго!

Що стосується 8-ми річної Маргарити, яка досі знаходиться у важкому стані в лікарні ОХМАДИТ, засмучує позиція її батьків.  Попри співчуття, виникає стійке враження, що вони хочуть знайти винних і зняти з себе відповідальність за свою дитину та перекласти її на табір. Але ж наявність гострого захворювання, яке було зафіксоване лікарями МОЗ, і яке стало причиною коми, свідчить про те, що з таким захворюванням (попередній діагноз – енцефаліт) дівчинка взагалі не мала права їхати в табір. Тут постає питання до медичного огляду, який проходять усі діти перед відвіданням табору.

Керівництво табору, відчуваючи соціальну відповідальність, неодноразово зверталося до батьків дівчинки та пропонувало допомогу на обстеження і лікування. Але чомусь батьки вперто відмовлялись від допомоги, що також насторожує. Проте, як стало відомо журналістам, керівництво табору все ж знайшло можливість допомогти, та відправило велику суму грошей на рахунок Маргариті, який був оприлюднений в мережі. Це була аж ніяк не спроба залагодити провину, а жест доброї волі, соціальної відповідальності та щирого співчуття.

Тим часом, у Фейсбуці  постійно підбурюється штучний резонанс, де  перекручуються факти і лунають вимоги притягнути до відповідальності табір, хоча якщо хтось і мав відповідати за її стан, так це – тренери гімнастичної школи, які постійно були з дівчатками.

Отже, виникає питання, чому замість пошуків кращих лікарів, засобів для лікування, замість встановлення справжнього діагнозу, який би допоміг одужанню, батьки витрачають час та сили на пошуки винних там, де їх не може бути?

Можливо ті сили, що хочуть віджати табір, використовують батьків Марго у власних корисних інтересах? Як би там не було, уся журналістська спільнота бажає Маргариті скорішого одужання, а батькам – витримки, терпіння і мудрості.

І останнє.

З приводу того, що в табір начебто не пускали журналістів і не давали коментар, одразу ж пригадався цікавий епізод з фільму «Пригоди Електроніка». Коли бандитам, на чолі зі Стампом, треба було показати наївному Електроніку, що в музей не пускають простих людей, вони підвезли його о 5 годині ранку до воріт замку і стали несамовито кричати, гупати у двері та вимагати, щоб їх пустили дивитись старовинні картини. Звісно ж, охорона їм відмовила, покрутивши пальцем біля скроні. Десь приблизно так виглядало і зараз, коли настирні журналісти намагалися проникнути на територію, кидалися на дітей, батьків з безглуздими питаннями, на кшталт – чи ви будете подавати скарги, чому у вас труяться діти, що ви приховуєте і що поганого можете сказати про табір – і все в такому дусі. Так що, за коментарями – звертайтесь, у таборі все прозоро і відкрито. А бруд краще шукайте в іншому місці – по Україні сьогодні страждають тисячі дітей…

Отравления в лагере "Славутич" не было. У детей было временное расстройство пищеварения, - Сергей Войченко: https://video.112.ua/sergey-voychenko-advokat-gost-112-ukraina-02082018-275539.html

Коли готувалася ця стаття, стало відомо про масове отруєння шаурмою в місті Києві. Кількість постраждалих вже перевалила за 70-т, серед яких десятеро дітей!

https://www.radiosvoboda.org/a/news-shaurma-kyiv/29405439.html

Чи буде влада і деякі представники ЗМІ, що нападали на табір, в цій ситуації такими ж принциповими, чи будуть вимагати закриття тисяч кіосків, які працюють в повній антисанітарії, з порушеннями усіх можливих санітарних норм? Або владні органи можуть кошмарити лише тих, хто працює по закону і дотримується всіх норм?

Отець Віталій мріє про те, щоб кожен з нас міг навіть вночі зайти в цілодобово відкриті двері храму

sergiyzvutyazny 30.07.2018 в 19:54

15180395_ce59fa0b.png

 

«Так ми насправді повинні дивитися на Христа – без страху... Він – наш друг, Він – наш брат, Він – найкраще й найпрекрасніше з того, що є. Він – це все. Як друг, він звертається до нас і каже: «Ви ж мої друзі. Невже ви цього не розумієте? Ми – брати і сестри. Ні, не бійся, я ж не суддя... у Мене в руках немає ключів від безодень пекельних, Я вас не залякую, ні! – Я вас люблю. Навпаки, я хочу, щоб ви разом зі Мною раділи життю... Розумієте?»

Порфирій Кавсокалівіта

 

Прохолода липневого вечора розбавлялася фортепіанним блюзом... Мені дуже знайомо і затишно, коли вітерець злегка хитає фіранки на вікнах, а з вулиці чути шум коліс, що труться об розпечений літній асфальт.

 

Попереду місячною доріжкою до моря лащилася відпустка...

Мене з моєї маленької, але дружною командою чекали закарпатські мольфари, священики, патріоти, воїни.

Львів. Рівне. Ужгород. Івано-Франківськ. Самбір. Тисячі кілометрів коханої землі – рідної, сильною, родючої.

Боліла смерть Тараса Лісевича, і я благав Бога дати мені можливість побувати на його могилі, віддавши данину поваги загиблому Герою.

В Ужгороді чекала маленька дівчинка, для якої навіть 27-я операція не стала останньою в виснажливій війні з травмою, причиною якої стала недбалість комунальних служб. Власта так і сказала: «Вона хоче піти в школу». Дитина хоче ПІТИ. Під час нібито коронування дерев на дитину падає величезне дерево, а за півтора роки, що минули після трагедії, не вийшло ані вилікувати дитину, ані притягнути до кримінальної відповідальності винних.

Мені так боліла моя країна. Вона якось тихо і сумно дивилася на мене тисячами смертей та випробувань і питала мене мовчки... Задавала такі одночасно прості і складні питання...

Пам’ятаю дитинство, коли ми бігли з першої школи, що на Подільському спуску, додому! Маленькі, шебутні, зголоднілі.

У мене було три дороги. По Нагірній, повз Смородинку, по Делегатський, повз автопарк мийних машин, по Мурашка, повз кінотеатр «Укркабель». Вибір маршруту залежав від пори року, від фруктів на деревах і настрою.

Взимку – улюблений і теплий ПАЗик, 64-й автобус. Добрий дядько водій, який давав погрітися на двигуні, обтягнутому шкірою.

Моя однокласниця – Маринка Ліхнер, з якою ми так любили їсти гарячий український хліб або давно забуту паляницю. Ворони діловито прогулювалися навколо зголоднілих малюків в надії випросити свій шматочок ароматної випічки.

Кожному з нас життєво важливо усвідомити свою необхідність! Життєву необхідність! Крайню!

На краю ВІЙНИ! Заможні дурні думають, що елітні машини, величезні офіси і дороге вино за вечерею дозволять сховатися від божевільного та агресивного «сусіда».

Нулі на банківських рахунках поступово обнуляють душу, випорожнюючи її. У всіх у них війна десь там. Не їхня війна.

Вона їм заважає. Вона не поєднується з інтер’єрами дорогих готелів на елітних курортах, суперечить туфлям з останньої колекції іменитого дизайнера. Вона змушує думати. Не дає спокійно спати.

Хто став на захист України? Сироти, діти, що виросли в релігійних сім’ях, чоловіки українських жінок.

Захищати будь-якою ціною – кров’ю, життям, смертю. Жити під градом ворожих снарядів, а не постити гламурні селфі. І, з болем усвідомлювати, що ворог не тільки на передовій, але і в тилу, на Банковій.

Дурні! Вони не розуміють підлість ворога. А він відбере все – землю, історію і навіть душу. Зґвалтує людську гідність. Принизить, розтопче НАЗАВЖДИ.

Краще здохнути! Так краще. Але забрати з собою штук 30 «шарікових». Обов’язково забрати – так легше.

Це не «мінські» принизливі домовленості між сатанинськими кумами. Це діалог з Богом! Це – СПОВІДЬ! У такі хвилини істино віруюча людина проситься до Бога.

І як це мудро, коли за часів пошуку і сумнівів ти знаходиш священика, який тебе чує. Розуміє твій Біль. Приймає. Залишає у себе і без слів говорить, що той біль до тебе більше не повернеться.

Священника, який попросить у Господа захисту для тебе, який бачить, як ти на краю прірви намагаєшся балансувати і жити. Він лікує твою душу, оновлює її.

15180396_61f0b7c1.png

Віталій Сенек

Цей священик пройшов свій шлях до Бога. Релігійна родина. Виховання. Західна Україна. Вони трималися за це завжди.

Мені було тихо і спокійно, як в дитинстві. Ми перебували в старовинному храмі, а я ловив себе на думці, що знову, як в дитинстві, сиджу на Нагірній в Києві і годую чорних ворон. Сублімація спогадів для мене підтвердження довіри – так вже склалося життя.

Камінці завжди хрустіли під моїми ногами. Я був маленький, затишно-беззахисний, відкритий, але в цьому не було ні краплі слабкості... Десь всередині в душі горіло і пекло. До болю. До крику.

Він говорив тихим, спокійним, м’яким голосом. Милість Господа і його любов наповнювала навколишній простір. Нас оточували люди. Нас бачив Бог!

Він мріє про те, щоб кожен з нас міг навіть вночі зайти в цілодобово відкриті двері храму і, в разі біди, ти взяв на хліб насущний, а коли біла смуга змінить чорну, прийшов і поклав, скільки зможеш.

Ми одна сім’я, один Храм. Ми рідні і дуже кровні. Всі ми – українці!

Я навіть не буду думати і припускати, хто буде входити серед ночі до церкви, мені не потрібно мріяти про те, скільки грошей кожен з нас покладе. Я буду вірувати в те, що це обов’язково відбудеться. Саме до цього потрібно прагнути!

Взятися за руки, обійнятися душами, і з захопленням віддано сказати: «Слава Ісусу Христу!»

15180397_4978c87.png

Ми закінчили передачу і отець Віталій нагородив мене неймовірно теплими словами, які назавжди залишаться в моїй душі: «Дитино, як ти ніжно любиш Господа. Дуже рідко таке зустрічаю».

Дякую тобі, Батько Духовний. Дякую тобі, Боже, що даєш мені змогу спілкуватися з твоїми дітьми. Збережи нас, Боже! Дай нам Волі. Дай нам сили.

Дякую тобі, УКРАЇНСЬКА ЦЕРКВА, що ти в нас є. Це нагорода за 1030 років наполегливої віри та великої духовності Нації.

Дай нам Миру, Боже!..

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Гість програми Віталій Сеник

https://www.youtube.com/watch?v=_opgAEfY3ZE&feature=youtu.be

Одесит Михайло Бейзерман – людина з величезною посмішкою…

sergiyzvutyazny 25.07.2018 в 13:00

15175218_32e8d19e.png

«Тому, дійсно, коли характер мій зачепити, – я можу до трибуналу дійти»

Михайло Зощенко

Напевно, найстрашніше в нашому житті – інтелектуальна самотність.

А якщо до цього додається ще й самотність генетична – це вкрай складно.

Тим більшим задоволенням стає зустріч з людиною, яка думає так само, як і ти.

Так, у кожного з нас свій індивідуальний погляд на просторові зміни, але іноді зустрічаєш когось, хто нескінченно близький тобі по духу.

Нас чекає Інтелектуальна і Генетична революція.

Революція, яка не має нічого спільного з теоремами і аксіомами, з доказами і аргументами.

В першу чергу вона торкнеться нашої генетичної підсвідомості, і в цьому її неймовірна інтелектуальність.

Нація, якій століттями заважали жити і процвітати на своїй кровній, Богом даній землі за тисячу років зібрала в собі стільки любові, болю, віри і надій, що це не може не вибухнути. Не може не запалати!!!

Діагональне мислення. Всупереч здоровому глузду.

Але саме воно потрібне сьогодні.

Ми починаємо бачити те, за що нас так ненавидять.

Ми усвідомили помилки і прорахунки попередніх поколінь.

Але проблема в тому, що в нашій ментальності, котра змінюється різко і радикально проглядає загрозливий початок загибелі великих імперій.

Але лише тому, що ми приречені на величне майбутнє.

15175219_578fead8.jpg

Вже не викликає сумнівів те, що Україна зумовлено бути духовною країною, з високим рівнем свідомості, з фундаментальними принципами людяності і культури. Принципами, які виростають не з залучених імпотентних освіт, не з геополітичних ігрищ відмираючих цивілізацій, а являють собою відродження нового цивілізаційного рівня.

Ми повертаємося до себе додому. Туди, де нас давно чекають – до своєї історії, своєї культури, своїх традицій.

До віче. З надзвичайно людським обличчям. Усміхненим і щасливим.

15175220_d42d85cf.png

І один з нас – одесит Михайло Бейзерман.

Така щира і відкрита розмова. Така зрозуміла і своєчасна «Сповідь».

Програма «навігатор в туманному сьогоденні», де Людина з величезною посмішкою визнає і зізнається в минулому і майбутньому.

І, що найприємніше, – щодо нашої з ним історичної етніки.

Соціум інтернету забитий образливими ярликами хуцпи, вальцманів, сіону, змови масонів, а в цій програмі сидять два змовника-невдахи і фанатично мріють про майбутнє своєї грандіозної України.

Третій не дожив. Не дотягнув. Не вистачило крил.

Несподівано пішов Тарас Лисевич, котрий і сказав мені про генетичну інтелектуальність.

Ми є. Знайте про це, пам’ятайте. Ми дуже поважаємо етнічну націю.

Україна багатонаціональна країна. Країна безмежних можливостей.

Але, поважаючи себе, громадянин завжди і всюди дасть дорогу споконвічного етносу.

Тільки сильний і справжній чоловік може підставити плече для того, хто попереду. І тепло посміхнутися вслід.

Єрусалимська мудрість моєї історичної Батьківщини навчила мене цінувати джерело мислення.

Це як БІ-БІ-СІ за радянських часів. Це природжені, спадкові дисиденти.

Ми ненавидимо все, що пов’язано з насильством. Особливо з насильством генетичним і інтелектуальним.

І, як тільки ми спостерігаємо хвореньку комісарську генетику, – ми починаємо нестримно реготати. Хоча іноді, згадуючи про вік і сивину, намагаємося все-таки сміятися трохи тихіше.

15175221_b14abe89.jpg

Ось звідси такий сатиричний і незатишний регіт в твіттері і фейсбуці з приводу онуків і правнуків «шарікових».

Народжені червоним дияволом і куплені жирними і прогнилими товстосумами не можуть бути прикладом для великої Нації.

Тільки щосекундний тролінг – креативний і нестримний зможе змусити думати ті 10% інтелектуальної генетики, що ще залишилася в живих.

Хаотично і природно цей процес зможе затягнутися на десятиліття. Це дуже небезпечно – можемо і не дотягнути...

Тому обов’язково потрібно діяти системно. Методично.

Наше майбутнє – в нас самих. «Зазирнути всередину себе іноді дуже страшно.

Але Одеса допомогла зрозуміти – зазирнути, злякатися і дуже голосно розсміятися. Над власною нерішучістю і неусвідомленістю.

«Кожен на своєму рівні реальності грає, як хоче. Для когось це протистояння потрібне, для когось вже давно зайве. Є й інші інструменти. На одному етапі можна ганятися з шашкою за темними, сірими і рептилоїдними, будувати з себе воЄна світла, але потім цей етап проходить і виходиш на інший рівень, де вони вже взагалі не чіпляють ніяк, змінюється охоплення і методологія роботи з простором.

Будь-яка протидія  годівля. Вони (маги влади, їх господарі) бояться саме ігнору, тому що не знають, для чого ще можуть себе застосувати і звідки взяти енергію. При цьому, чим сильніше ми стаємо самі, тим менше вони впливають.

І по факту вони нас бояться. Наша сила в тому, що ми можемо трансформувати вплив на власне благо. У них же страх від нерозуміння того, чому ми нічого не робимо. Де лобова атака, яку так очікували?

Будь-яку атаку можна відбивати, а можна взяти, трансформувати і подякувати за досвід. Принцип айкідо чим більше звертаємо на них увагу, тим більше наповнюємо їх силою».

Закінчую писати, а у мене не сходить з уст посмішка.

Знову хочу на «книжку» в улюблену Одесу, знову хочу кави з корицею і саме таких бесід... говорити... думати... згадувати і вірити... Свято Вірити!!!

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Гість програми – Михайло Бейзерман:

https://www.youtube.com/watch?v=x5eRksMk0KY&feature=youtu.be

Одесити – наступні гості Олега Володарського в програмі «Сповідь»

sergiyzvutyazny 20.07.2018 в 19:31

15171229_2ccdc9a8.png

Гідність держави зрештою залежить від гідності особистостей, які її створюють.

Дж. Міль

Герої Дніпровського циклу надзвичайно вразили мене своєю щирістю, мужністю, мудрістю та безмежною любов’ю до рідної країни. Особливої поваги заслуговує ще й те, що до війни з Росією цей регіон переважно був далекий від усвідомлення української культури, історії, які є самою суттю українства, а сьогодні зусиллями цих таких надзвичайно звичайних Героїв величезний регіон поступово починає усвідомлювати свою національну ідентичність.

Наступним етапом подорожі Україною стала Одеса. Місто-загадка. Місто, що стоїть на перетині двох найбільших торгових шляхів. Місто, що протягом своєї історії будувало себе самостійно. Розмаїття національностей, поглядів, релігій та традиційний одеський гумор створюють відчуття безперервного свята. Проте душа цього міста глибша та загадковіша за одеські катакомби. І що найважливіше – ця душа українська!

15171230_4baba7c2.jpg

Мій перший співрозмовник справжній одесит, безмежно закоханий в рідне місто, відомий продюсер, журналіст, рекламіст, політолог, ведучий ток-шоу «Хлеба и зрелищ» Михайло Бейзерман. Неможливо описати словами, чому і чим нас так захоплює Одеса, це треба лише відчути. Те ж саме можна сказати про цю людину. Просто зумійте побачити і Ви самі все зрозумієте.

Уособлення того, що я відчуваю як гармонію – Протоієрей Віталій Сеник, обласний благочинний Одесько-Балтської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату. Ще у 90-х роках він ціною великих зусиль та ризику для життя вийшов з під крила московського патріархату. Отець доклав неймовірних зусиль, щоб відродити старовинний храм, який збудував у ХVІІІ столітті князь Григорій Потьомкін, а пізніше став першим храмом Київського Патріархату в Одесі. https://wz.lviv.ua/article/131725-do-ioho-khramu-potiahnulysia-navit-ateisty

Побувавши в пеклі Іловайського котла, вона сьогодні посміхається так щиро, тепло і відкрито, ніби не було в її житті нічого окрім сяйва одеського сонця та ласкавого узбережжя Чорного моря. Проте навчила цінувати життя цю справжню Героїню, без сумніву, саме війна. Гість другого випуску одеського циклу проекту «Сповідь» – учасник АТО, волонтер, надзвичайна жінка та любляча мати – Анна Ільющенкова. Детальніше про цю видатну постать можна прочитати тут: http://fakty.ua/194597-medsestra-batalona-donbass-v-ilovajskom-kotle-ya-poluchila-chetyre-tyazhelejshih-raneniya-no-statusa-uchastnika-ato-mne-ne-dayut

Військовий капелан, священик української православної Церкви Київського Патріархату Андрій Ляшек. Відносини суспільства з Богом, необхідність каяття та визнання провини у своєму серці – постулати, які дадуть змогу морально переродитися, вважає Отець Андрій. Після нашої розмови на все життя запам’ятаю сказане ним: «Віра без добрих справ мертва».

Ще одна широко відома не тільки в Одесі, але й за її межами постать – астролог, астропсихолог, телеведучий Ян Данилович. Він присвятив себе вивченню трансцендентної складової життя, більше 30 років практикує ЛАЛ КІТАБ, знає відповіді на найскладніші запитання та розповість багато цікавого про події, що відбуваються.

15171231_2ecc9c84.jpg

Володимир Орел, людина, як уособлення духу українства. Хірург на фронті, лікує найтяжчі рани, яких зазнала нація, рятує дорогоцінні життя наших солдат. Проте переконання, якими цей герой живе в тилу вражають не менше військової звитяги: Коли мова йде про дружину, то це Берегиня родини, роду, яку кохають, якій з гордістю цілують натруджені руки за те, що вона цими самими руками годує, обіймає, підтримує та втішає всю велику та люблячу родину. Якщо раптом гість, то одразу накритий стіл, щира посмішка та душевна розмова і, нерідко , завітавши на годину, гість може затриматися на ніч, а то й на тиждень, точно знаючи, що гостинність господарів абсолютно щира. Якщо лікувати, то попередньо віддавши молитву Господу та святому Луці, ікони якого стоять як вдома, так і на роботі. Він знає набагато більше за багатьох. Він вже живе тим українством, тією Україною, які ми тільки почали усвідомлювати та відбудовувати.

Керівник релігійної громади Свято-Троїцької парафії української Православної Церкви Київського Патріархату м. Одеси, керівник єпархіального відділу співпраці з козацькими організаціями, капелан, священик Василь Вірозуб. Запам’ятайте його слова «Ми приречені на перемогу. Приречені!» Впевнений що його енергійність та добрий гумор дають неабияку підтримку та наснагу українським бійцям на війни і слугують стовпом підтримки вірянам у мирній Одесі.

15171232_8165d14e.jpg

Він знає про Одесу більше за багатьох, із задоволенням ділиться своїми знаннями, закохуючи в рідне місто дедалі більше людей на екскурсіях, які організовує його туристична агенція. Історик, бізнесмен, мандрівник, журналіст, громадський діяч. Людина, яка має чотири вищих освіти, але яка перетворила своє хобі в основний вид діяльності. Справжній одесит, справжній українець – Олексанр Бабічhttp://svobodaslova.in.ua/news/read/29191

Випадкова і дещо незвична тема інтерв’ю була піднята при зустрічі з очевидцем трагічних подій 2014-2015 років на окупованих територіях у місцях позбавлення волі. Про долі українських громадян, які стали заручниками російської збройної агресії на Сході України. Те, чого не прочитаєш у жодній газеті, тема, яку відмовляються підіймати усі інформаційні портали. Ексклюзивне інтерв’ю з очевидцем подій – «Макаром».

Нагорода «Кращий депутат одеської міськради» для Анни Позднякової, я вважаю, абсолютно заслужена. Це людина, яка не просто хоче змін, вона їх створює. Жінка, мати, політик… Проте, мабуть, найголовніше – УКРАЇНКА, яка, не шукаючи собі виправдань та не зважаючи на перепони, розбудовує ту країну, яку ціною власних життів захищають наші хлопці. http://ivasi.news/polites/anna-pozdnyakova-priznana-luchshim-deputatom-odesskogo-gorsoveta-andrey-kislovskiy-hudshim/

Керівник Одеського осередку Всеукраїнської організації «ДІЯ» Наталія Кручиніна. Вона з весни 2014 року займається волонтерською роботою та відстоювала офіційне визнання добровольчих батальйонів на місцевому рівні – http://dumskaya.net/news/v-odesse-dobrovoltcy-trebuyut-statusa-uchastnika-059519/. Допомагає солдатам на фронті, опікується пораненими, але як справжня жінка, мати, берегиня вона розуміє, що одним із найважливіших шляхів до створення бажаного майбутнього є правильне виховання дітей, адже вони і успадкують усі результати наших починань.

Руслан Форостяк. Висока посада ведучого консультанта начальника Головного управління Національної поліції у Одеській області, активна громадянська позиція, успішний бізнес… Але це не головне, що треба сказати про цю людину. А головне те, що багато років проживаючи в Одесі він не розучився любити Україну так, як завжди вміли це робити на Галичині. А Одеса за багато років нагородила його тим тонким, сповненим іронії почуттям гумору, притаманним тільки їй. http://slovo.odessa.ua/news/17216-ruslan-forostyak-zanyal-shtatnuyu-dolzhnost-v-nacpolicii.html

Гостею завершального випуску Одеського циклу проекту стала редактор видання «Ділова Одеса», журналіст, телеведуча Олена Жура. Проте, як справжня жінка, ця прекрасна пані уміє дивувати. Прийшовши гостею на зйомки програми, буквально за декілька хвилин вона стала її господинею, перетворивши на гостя мене. Подробиці дивіться у випуску.

Олег ВОЛОДАРСКИЙ: «Исповедь XII. Валентина Ходус, ученица Олега Мужчиля-Лесника»

sergiyzvutyazny 16.07.2018 в 13:22

15166939_c4b03cff.png

Посвящение и мертвым, и живым…

По крутым, обрывистым склонам ты взбираешься на вершину горы под названием Украина.

Ты ничего и никому не сказал.

Ты взял и ушёл, возложив свою жизнь на алтарь будущего своей Нации.

15166940_55eb5753.png

Славный гражданин Украины Олег Мужчиль-Лесник, учитель Валентины Ходус

Твой путь был аскезой, твои мысли были символом для каждого из нас.

Ты жил под Небом, чтил законы Вселенной.

Ты мог, имел возможность уйти, исчезнуть, раствориться в вечернем тумане и не заметить горя, которое обрушилось на твою Родину.

Ты был в полушаге от Посвящённого.

Не смог. Вернулся обратно.

Твоя душа призвала тебя возвратиться.

Воин монах (кшатрии).

Так и сорвался ты с этой горы.

Но твоя во истину чистая душа стала белой птицей.

Сильной, рвущейся против ветра в самый центр раскалённого солнца.

И когда я поднимаю голову высоко к небу и вижу, как ты паришь над землёй, я улыбаюсь тебе! Ты мой брат! Ты отдал жизнь за меня и моих детей.

Я не знал тебя… тогда...

Зато я знаю тебя сегодня.

Я выучил тебя по меленьким знакам ежедневья.

Я обязан был это сделать!

Чтобы никто и никогда не смог рассказать твоей НАЦИИ неправдивую легенду о тебе.

И я точно так же, как и ты, дойдя по ступеням храма к вратам сущего, обязательно вернусь, чтобы протянуть руку тем, кому я обязан.

Ты знаешь – сущности тебя страшно боятся?!

Они украли твое тело, они максимально постарались вырвать твою судьбу и утопить ее в болоте лжи и бесчестия.

Но МЫ все знаем и осознаём – ты с нами!

Ты здесь!

И это не делает грустным сегодня, это вызывает детскую улыбку БУДУЩЕГО.

Мелкие и трусливые души торгуют твоим именем на паперти твоих смертельных врагов.

Нечестивые голодные духи, словно мухи тёплой осенью, пытаются повторить твой полет.

Ты постулат Нации, ты герой своей любимой и родной ЗЕМЛИ.

И об этом не надо кричать, на этом нельзя наживаться.

Этим необходимо Жить!

И только достойнейший повторит твой Путь.

Ты все видишь. Тебе все известно.

Наша мечта – попрощаться с тобой на днепровских холмах и отпустить твою душу высоко в небо.

И самым необыкновенным в твоём жизненном пути было то, что ты воспитал учеников в истинной любви к своей Родине.

Они так и продолжают твой Путь!

Для них самое Святое – помнить о том, что Украина – это их потрясающая и безумно любимая МАТЬ.

Слава тебе великий ВОИН! Навеки СЛАВА!

Авторська програма Олега Володарського «Сповідь» гість програми Валентина Ходус «Рінчен мА»(волонтер, голова ГО «Східна Варта», учениця Мужчиля О.В. «Лісника»)

Відео: «Присвята... і мертвим, і живим»

https://www.youtube.com/watch?v=BaGEYlH879s

Олег Володарський: «Сповідь XI. Христина Счасна. Ось на таких сильних жіночих плечах тримається вся Україна» – відео

sergiyzvutyazny 09.07.2018 в 12:55

15160796_5f614a2f.png

Уважно подивись на ці красиві, ГЕНЕТИЧНО сильні обличчя, звернися до них, як до себе, відштовхни все зайве та непотрібне.

Природа подарувала нам найкрасивіших, найніжніших жінок на ЗЕМЛІ. Господь обдарував нас турботливими матерями, люблячими сестрами, відданими та вірними дружинами. Їх відданість вища за життя та смерть, адже провівши в останній путь своїх чоловіків, котрі загинули, захищаючи рідну землю, вони продовжують їх справу, несуть на собі їх Хрест. Хрест Воїна! Хрест України!

15160798_46990148.png

Це сім’я щасливих людей. Їм Господь дає щастя бути матерями та бабусями. Це сильний рід, котрий виховує нам майбутніх героїв і патріотів.

Пекло війни не змого випалити цей дух, який в цьому роді передається з молоком матері, а тільки ще більше його загартувало.

Ця генетика не втратила свій колір та аромат – аромат свіжоспеченого хліба і квітучих гірських трав.

Вони вільні. Вони кричать про любов до своєї землі. Вони посміхаються сонцю. І опускають очі в молитві перед іконами в істинно єдиній і святій Церкві їх рідної жовто-синьої нації.

15160799_23fe3a0e.png

Тільки такі сильні та добрі обличчя здатні пробудити всіх нас.

Я навіть більше тобі скажу, диванний патріоте, вони полізуть під танк, будуть подавати набої і віддадуть останній шматок УКРАЇНСЬКОГО хліба циганському малюку.

Для них всі діти – це лише діти, а їх ставлення до дорослих не залежить від національності, мови чи віросповідання, а виключно від того, чи любить та поважає людина їх рідну землю, їх Батьківщину, за яку їх Чоловіки воюють та віддають свої життя.

Вони не вміють інакше!

15160800_bdf04552.png

Це обличчя спадкоємиць і нащадків Анни Ярославівни. Це та генетика, яку так жорстоко, по-сатанинськи винищує кремлівський диявол. Це те, за що нас ненавидять «за порєбріком».

Нас вбивають, а ми любимо. Нас калічать, а ми посміхаємося. Нас ріжуть на шматки, відрубують руки, розпорюють животи, вбивають, зраджують, а ми все одно не розучилися любити.

Любити тихо. Безмежно. Ми любимо цю землю. Обожнюємо її. Плекаємо.

Пошепки… Молитвою…

І ми, нарешті прокинувшись, з гордо піднятою головою дивимося на ситі морди кремлівських холуїв та не розуміємо їх присутності на нашій Богом даній землі.

Не розуміємо, чому після стількох смертей вони говорять не нашою мовою з наших телеекранів, чому дивляться не наш футбол, живуть не нашими бідами.

В той час, як ми ховаємо найкращих дітей України. А вони, не соромлячись, примножують наш біль.

Тому сьогодні, коли нас знищують розгодовані до стану хряків кремлівські холуї, саме на таких тендітних, жіночних плечах і тримається Україна.

Вони по всій країні. Маленькі, швидкі, витончені і неймовірно душевно красиві, наче маленькі іконки.

Вони метушаться, рятують всіх нас, проте встигають поцілувати дитину на ніч та приготувати їй поїсти.

Лише диву даєшся – за рахунок чого беруться в них сили? Звідки?

Відповідь приходить із глибин історії моєї нації – інтелектуальна генетика. Рівень сприйняття і усвідомлення Бога. Внутрішній механізм країни, що воює впродовж всієї своєї історії.

Пам’ятайте – ми переможці! Ми виживаємо наперекір!

Інститут матері та материнства зобов’язаний був з’явитися у нас з перших днів незалежності. Інститут, котрий культивує і дбайливо відновлює генетичну пам’ять Нації.

Соціальна платформа, котра всіх нас об’єднує та приводить до розуміння егрегору Нації. Повага до предків і до євгеніки 700-річної пустелі, котру треба нарешті пройти.

15160801_d8977e14.png

Христина Счасна (Головачова).

15160802_773e33de.png

Тетяна Счасна – мама Ані і Христини – після проведення дитячого свята «Українські вечорниці» стала жертвою репресій. Зараз працює в Італії. В монастирі. Поруч із Богом.

Щоб мати змогу молитися за своїх дітей та онуків. Шістьох онуків і двох дочок.

Ні еміграція, ні смерть чоловіка Ганни – Андрія Большакова (позивний «Сім’янин»), ні громадська робота на благо нашої з вами держави не тільки не завадили їм залишитися УКРАЇНКАМИ, а навпаки – ця родина стала міцнішою, відважнішою.

Христина – юрист. Це помітно одразу, неозброєним оком – загострене відчуття справедливості.

Дивлячись на неї починаєш пишатися українським етносом. Їй наболіло і недолугість законодавства і егоїзм соціальних служб.

Метал. Метал у голосі, який з’явився в результаті болю та страждань, що випали на долю цієї української сім’ї.

Знаєте, можна щось робити. Робити багато, завзято. Але я зрозумів інше – нам треба лише довірити. Довірити ось таким сильним, вірним і чесним Українкам будувати нашу державу.

15160804_f31dae0b.png

Над ними не має влади червоний диявол – адже він приніс на їх Батьківщину війну, яка відібрала в них їх коханих чоловіків.

У них на руках український етнос. І вони його виростять – всім смертям на зло.

Це у них від Бога. Від української Церкви-матері. Від Пресвятої Діви Марії.

Борг перед нащадками. Обов’язок. Поцілунок Ісуса – бути матір’ю Нації.

І поки сини, чоловіки і діти воюють – віддайте їм у керування країну і ми почнемо розуміти, що таке етнічна, Богом дана Україна.

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Гість програми – Христина Головачова.

ВІДЕО: https://www.youtube.com/watch?v=7llUI0GuZZA

Олег Володарський: «Сповідь X. Отець Дмитро Поворотний

sergiyzvutyazny 02.07.2018 в 16:58

15154663_77947965.png

Боже Великий! Боже Всесильний! Ми, грішні діти Твої, у смиренні сердець наших приходимо до Тебе і схиляємо голови наші. Отче! Прости провини наші та провини батьків, дідів і прадідів наших. Прийми нині, благаємо Тебе, щиру молитву нашу і подяку за безмежне милосердя Твоє до нас. Вислухай наші молитви і прийми благання змучених сердець наших. Благослови нашу Батьківщину-Україну, волю та щастя їй дай.

Премилосердний Господи, хто вдається до Тебе з благанням, ласку Твою подай.

Благаємо Тебе, Боже Благий, за братів і сестер наших, що на засланні, у в’язницях, на тяжких роботах караються і мучаться. За вдовиць, за сиріт, за калік і немічних, і за тих, що Твого Милосердя та допомоги Твоєї потребують.

З’єднай нас усіх в єдину велику Христову сім’ю, щоб усі люди, як брати, славили Величне ім’я Твоє завжди – нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

ВІДЕО: https://www.youtube.com/watch?v=jbakMImGN3I

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Гість програми – отець Дмитро Поворотний.

«Багато хто думає, що християнин – це людина, відірвана від реальності, яка «витає у хмарах». Навпаки, християнин схоплює, осягає реальність і глибше за інших розуміє та «проживає» її. Тим не менше, він читає і Євангеліє, і Отців, він «проживає» і це, занурюється в це і відчуває дуже тонко, робить це своїм життям. Він стає чуйним, чутливим приймачем божественних вказівок».

Порфирій Кавсокалівіт

Перед зйомками чергової програми я ретельно і уважно вивчаю людей, до яких іду за сповіддю. Священик, який своїми руками перевозив загиблих героїв з ТОГО боку обеззброїв мій розум. Неймовірно вражають мужність і сила духу цього духовного наставника українства, який присвятив своє життя найважчим і найнебезпечнішим випробуванням на шляху до Миру, якого ми всі так чекаємо.

15154665_f3b7e4b0.png

Отець Дмитро про війну знає більше, ніж хто інший, він вибрав найскладніший і найвідповідальніший шлях – бути разом зі своєю нацією на війні. Підтримувати солдат, і проводжати в останню путь тих, кого Господь призвав до себе.

Війна скалічує не тільки тіло, але й душу. Підміна понять, цінностей, перекручування моралі. Коли один натиск на курок вирішує всі проблеми. Повернути з війни тіла наших воїнів та провести їх в останню путь – це надзвичайно мужній вчинок, проте не меншою звитягою є щоденна турбота про те, щоб Душі наших воїнів не були понівечені на полі бою, щоб в їх серцях залишалися людяність та любов.

15154666_5c1ea97a.png

Владико Христе Боже наш, що бідного визволяєш від насильника і рятуєш безпорадного, Сам, Милостивий, братів і сестер наших, що в Росії, у Криму і на Донбасі в біді, засланні, неволі та в оковах перебувають, – милостиво звільни, щирим серцем молимось Тобі: вислухай і помилуй.

Саме цим вразив мене найбільше отець Дмитро – він закликав розмовляти душами. Душами, які просять в Молитві до Господа про закінчення такої нечесної і несправедливої війни.

Це – стрижень. Генетично сильний і впевнений в собі українець. Він говорить не словами – переконаннями.

Він відчуває трепет, проте несе в собі іскру Божу, яка допомагає йому зробити надможливе, щоб полегшити біль, коли стикається з людською душею. Саме тому він ніколи не зможе стати байдужим до людей.

15154667_3979923c.png

Він не відчуває ані втоми, ані задоволення від зробленого. Адже його справи – це сама суть цієї людини. Не вольове зусилля, не усвідомлення того, що так правильно, а абсолютно щире нерозуміння того, як можна жити інакше, коли твоя нація воює. Він боїться лише щось не побачити, чогось не почути, не зрозуміти шепоту пораненої душі.

15154668_45e6e21d.png

У розмові відразу підставляє плече і каже ті слова, які роблять душу спокійною і світлою. Неймовірною силою і вірою володіє цей священик, надзвичайно правильні і потрібні слова він говорить – про війну, про смерть, про землю, про людей. Навіть прострелений Хрест він описав спокійно. Він не ділиться болем – він ділиться своєю силою, аби кожному з нас було легше пережити біль війни та втрат. Він не боїться смерті. Він боїться не виправдати довіри Господа нашого Ісуса Христа.

15154669_2081d95b.png

Прості життєві радощі: Родина, Друзі, Благодатний Вогонь. Просто –радуйтесь, а не «мудруйте»!

Ми говорили з ним, а в цей час десь поверталися лелеки. Вони кружляли над українським селом і згадували свої гнізда. Ми говорили з ним про все і, в першу чергу, про Бога, а десь, зовсім поруч, мені бачилося, як пара лелек ніжно спостерігає за своїми маленькими пташенятами в звитому на даху української хати гнізді.

Віяло життям. Майбутнім! Було боляче і страшно, а цей такий сильний і мужній український Священик закликав мене жити.

15154670_47e7b731.png

«...І якщо впадеш ти на чужому полі,

Прийдуть з України верби і тополі.

Стануть над тобою, листям затріпочуть,

Тугою прощання душу залоскочуть.

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину»

(Василь Симоненко)

Моя проста Незалежність! Зі святом!

Він як в молитві говорив до цілої НАЦІЇ: «Будьте нарешті сильними! Станьте назавжди непереможними!». Від усього українського серця закликаючи любити даровану нам Господом землю, яку своєю кров’ю омивають герої Нації.

Біля храму пам’ятник загиблим воїнам. 32 людини із різних куточків України.

Схили голову Нація! Забудь про всі свої негаразди і радості, про сніданки і обіди, зарплати і відпустки.

Нас вбивають. Вбивають нещадно, по-варварськи. А такі як він, на передовій ховають своїми руками, а головне душами людей, які до нестями люблять свою країну. Мені складно встати на коліна на справжню Сповідь, але скажу одне: цьому священику я б сповідався, не замислюючись ні на мить.

Разрушители Киева в законе, или как строительная мафия имени Черновецкого, через коррупционные схемы, уничтожает историческую част

sergiyzvutyazny 25.06.2018 в 20:35

15147810_8da8926d.jpg

Противостояние киевлян незаконной стройке на Печерске по ул. Редутной, 32 вспыхнуло с новой силой

20 июня 2018 года Окружной административный суд Киева поспешно принял противоречивое решение относительно конфликтной стройки в Печерском районе столицы по ул. Редутной в буферной зоне Киево-Печерской Лавры по иску Татьяны Пономаренко, которая обжаловалапредписания Департамента по вопросам государственного архитектурно-строительного контроля г. Киева о нарушениях при строительстве дома и запрете строительных работ.

Это следует из вердикта, который в присутствии участников процесса, журналистов и общественных деятелей скороговоркой пробормотал председательствующий судья Виталий Катющенко.

И хотя, согласно объявлению служителя Фемиды, процессуально решение будет обжаловано в апелляционной инстанции, вердикт спровоцировал новый виток противостояния жителей Редутной и застройщиком, вызывая протесты общественности, возмущение и опасения жителей столицы, борющихся против незаконного строительства высотного жилого дома.

А теперь обо всем по порядку

Как известно исторический район вокруг Киево-Печерской лавры является «буферной» зоной памятника архитектуры, находящегося под защитой ЮНЕСКО. Согласно украинскому законодательству об охране культурного наследия, здесь запрещено высотное строительство и действуют существенные ограничения на застройку. К тому же, в 2015 году КГГА приняла мораторий на любое строительство на этой территории.

Несмотря на это, недобросовестные застройщики, в погоне за наживой, вступив в преступный сговор с чиновниками, сознательно продолжают нарушать строгие ограничения, не только умышленно разрушая исторический центр Киева, а и ставя под угрозу жизни людей.

Так, за короткое время новостройки появились по адресам: ул. Редутная, 8/16; Редутная, 20; Редутная, 22; Редутная, 32 (все объекты СМИ связывают с Ростиславом Грекулом) Редутная, 60 (находится в собственности бизнесмена Геннадия Балашова), переулок Редутный, 9.

На Редутной, 60 уже построен 6-этажный многоквартирный дом с возможностью достройки еще 6 этажей (!!!) с выходом на               ул. Старонаводницкую. А на углу улиц Редутной и Лаврской (Редутная, 63), построен 10-этажный многоквартирный дом (хотя, согласно разрешительной документации, застройка возможна только под реконструкцию частного жилья).

Такая активность застройщиков спровоцировало возмущение жителей этой местности. Жильцы всех соседних частных домов неоднократно выступали против любых незаконных строительных работ, многократно обращались в правоохранительные и контролирующие органы, пикетировали здания и засыпали жалобами органы власти, однако по факту - незаконную деятельность застройщиков остановить не получается из-за явного преступного бездействия Департамента архитектурно строительного контроля КГГА и пассивных силовиков, жалуются представители общины.

15147811_e8cfa92b.jpg

 15147812_4766e4e1.jpg 

А что же стоит за такой бездеятельностью, пассивностью и нежеланием правоохранителей? Сложности в проведении расследования и наведения порядка с незаконными стройками или банальная коррупция и преступный сговор с целью обогащения местных олигархов?

На эти вопросы в ближайшем будущем придется ответить новоиспеченным антикоррупционным органам НАБУ и САП, которые не могут не замечать волну негодования людей жителей Киева униженных надругательством над законом.

Уничтожение исторического центра Киева не прекращается, застройщики ведут себя нагло и бесцеремонно, а власть вместо того чтобы остановить их действия просто потакает беззаконию, сетуют граждане – обычные простые киевляне, уставшие от своеволия чиновников, строителей и жадных коммерсантов.

15147813_2201dfa7.jpg

 15147814_c3457934.jpg

15147815_a6224272.jpg

Буферная (охранная) зона объекта «Киев: Собор Святой Софии и прилегающие монастырские сооружения, Киево-Печерская Лавра (Украина)». Обозначено место строительства на Редутной, 32.

Как выяснили журналисты на месте конфликтной застройки, на данный момент вопреки запрету на строительство ремонтные работы на Редутной, 32 ведутся в тихом подпольном режиме, чтобы не привлекать внимание соседей и членов инициативной группы. А люди опасаются экологической катастрофы, так как оползень может произойти в любой момент, соседние жилые дома могут разрушиться и «съехать» в овраг.

Печерский райсуд встал на защиту общины

Незаконность выдачи разрешительной документации и опасность строительства на Редутной, 32 в конце прошлого года признал Печерский районный суд столицы, куда обратились местные жители, выступающие против строительства новой многоэтажки фактически у них на головах и требующие справедливости от Фемиды.

Так, судья Алеся Батрин удовлетворила иск представителей местной общины, запретив строительство на Редутной, 32, и арестовав земельный участок под новостроем и запретив любое стротельство. Но и это не остановило застройщика. Даже выезд следственной группы Печерской полиции и представителей ГО « СтопКорупция» не дало результатов. Только действия судебного исполнителя остановили строительство. Также ранее, в рамках уголовного производства, по решению суда была арестована строительная техника (которую прокуратура впоследствии почему-то вывела из-под ареста). Решение Печерского райсуда и ухвалу судьи Батрин впоследствии подтвердила апелляционная инстанция, которая признала правомерность и законность решения запретить стройку на Редутной.

Однако после этого проигравшая сторона решила подать другой иск в Окружной админсуд для анулирования Предписаний ДАБК об устранении нарушений и сносе незаконных строительных конструкций, для перевода конфликта в судебную тянучку и процессуальные дебри, чтобы попытаться оттянуть время и хоть как-то узаконить скандальную стройплощадку в исторической местности Киева, ломая об колено жизни людей соседних домов, у которых разрушается жилье.

Одновременно после объективного и справедливого решения судьи Батрин, которая одна из немногих стала на сторону людей, а не олигархов, против нее «ополчились» ряд желтых СМИ, начался толлинг и обливание грязью в лучших традициях «джинсы» и информационных вбросов современной гибридной войны.

Опять возникает вопрос - чьи преступные интересы нарушила судья Батрин, своим справедливым решением?

И ответ становиться очевидным - в эту чернушную «грызню» ввязался телеканал «Интер», который связывают с олигархом времен Януковича Фирташем, а также другими не менее одиозными представителями преступной власти. Канал недавно показал несбалансированный сюжет о Редутной, который в Институте массовой информации называют не чем иным, как «заказухой», поскольку защищает почему-то только застройщика и игнорирует позицию сотен жильцов, протестующих против незаконного возведения «высотки».

Фейковое правосудие в Окружном админсуде

Итак, возвращаясь к последним событиям в Окружном административном суде города Киева, хочется в противовес судье Батрин ярко проиллюстрировать совершенно иную картину.

Отметим, заседание суда было назначено 20.06.2018 на 15:00. В 15:10 судья поспешно на удивление для участников процесса уже удалился в Совещательную комнату, а в 15:15 вернулся в зал заседаний, чтобы, похоже, огласить уже написанное заранее решение, фактически разрешающее продолжение скандальной стройки в историческом центре столицы на Печерске вблизи территории Лавры.

После заседания присутствующих удивила позиция чиновницы из Департамента по вопросам государственного архитектурно-строительного контроля г. Киева, которая отказывалась давать комментарии журналистам, хотя журналисты и общественность поддерживало позицию Департамента, она убегала от них, почему-то называлась «Моделью», пряталась от объективов фото- и видеокамер и даже угрожала медийщикам разбить их технику.

Такое поведение еще раз доказывает, что в нашумевшем строительстве на Редутной коррупционные факторы, похоже, начали влиять на судебные органы, ДАСК и мэрию, которые, несмотря на протесты местной общины, требующей запрета строительства в исторической местности, подыгрывают застройщику, стремящегося любой ценой и незаконно по тихой воде возвести очередную «свечку» в запрещенной зоне Печерска.

Адвокат, представляющий интересы местных жителей-противников строительства Леонид Сиваков, после окончания заседания признал странной позицию чиновницы из Департамента архстройконтроля КГГА и пожаловался на очевидный судебный произвол.

«С учетом того, что строительство ведется вблизи Лавры и эта местность является заповедником – это охранная зона и любое высотное строительство здесь является незаконным. Департамент архстройконтроля КГГАделал предписания о незаконности строительства одного из объектов, которые возводит Пономаренко… но сегодня за 5 минут все было решено. Считаю, что так быстро невозможно принять объективное решение по любому судебному делу… Сегодняшнее решение будем обжаловать в апелляционном порядке, поскольку отменены все предписания, запрещающие строительство в охранной зоне Лавры», - сказал он.

Страсти вокруг Редутной, 32 или как «слепые» чиновники и полиция помогают застройщикам уничтожать Киев

По информации Коммунального предприятия «СУППР», проблемный земельный участок на Редутной, 32 расположен в оползнеопасной местности, является сложным в инженерно-геологическом отношении и требует выполнения специальных работ противооползневой защиты.

Как рассказали местные жители, строительство высотного объекта осуществляется на месте незаконно снесенного жилого дома. Мы выяснили, что в Реестре прав на недвижимое имущество по данному адресу до сих пор числится объект недвижимости - жилой дом, который находился до недавнего времени в ипотечном залоге в «Укрсоцбанке» (бывший «Альфа-банк»). В нарушение градостроительного законодательства, этот дом был снесен без всякого разрешительного документа из КГГА и Печерской РГА. Прежний дом застройщик не вывел из реестра недвижимости, и таким образом уничтожил предмет залога «Укрсоцбанку». Но это предмет еще одного расследования. По данному факту открыто уголовное производство, которое как и иные не расследуется.

Вопреки этому, как следует из документов, находящихся в публичном доступе, Департамент градостроительства и архитектуры КГГА 03.03.2014 года выдал заказчику градостроительные условия и ограничения (ГУО) застройки не на реконструкцию одноквартирного жилого дома, а на новое строительство. В том же документе жестко указано право использования земельного участка по ул. Редутная 32., а именно «Обслуживание жилого дома площадью 170 кв. м.», а не нового строительства. Это, грубо противоречит требованиям действующего законодательства и прямо свидетельствует о служебном подлоге чиновников в интересах застройщика.

В частности, нарушает п.3.4. Порядка выдачи ГУО (Приказ Минрегионстроя №109 от 07.07.2011 г. в разделе «общие сведения» не содержат технико-экономических показателей объекта строительства: показатели высоты, процент застройки земельного участка, по расстояниям до красных линий и соседних сооружений и прочее. Это нарушение сделано умышленно для того, чтобы застройщик мог строить здание любой высотности и площади застройки.

Тем не менее из материалов судебного дела следует, что по заявлению Т. Пономаренко в ГАСК все-таки была зарегистрирована декларация о начале строительных работ №КО 083140830188 от 24.04.2014 г.

И, судя по документу, в нем содержатся явные ложные сведения и несоответствия параметрам, определенным в градостроительных условиях и ограничениях, незаконно была завышена этажность новостроя. По факту вместо 4-х этажей на объекте хотят возвести 6-этажное строение. Вызывает сомнение и несоответствие общей указанной площади - 1889,0 кв. м., к жилой площади - 524,5 кв. м. То есть вместо жилого дома здесь появиться офисное здание или какой-нибудь другой объект коммерческой недвижимости.

Не лишним вновь будет напомнить, что строительство осуществляется в буферной зоне Киево-Печерской лавры (памятник ЮНЕСКО), в центральном историческом ареале Киева и в зоне охраняемого ландшафта (распоряжение КГГА от 17.05.2002 года №979), что обусловливает необходимость получения всех разрешительно-согласовательных документов, в частности историко-градостроительного обоснования, разрешения и согласования Министерства культуры. Отметим, данные разрешения и согласования были получены только в 2017 г., а потому ГУО и Декларация в 2014 г. были выданы с вопиющими нарушениями и являются незаконными.

Данный объект также попадает под действие Временного моратория на новое строительство в буферной зоне Киево-Печерской Лавры, согласно решению КГГА № 24/889 от 22.01.2015 года.  Поэтому любое новое строительство в вышеуказанной зоне вообще запрещено.

По сообщениям горожан, из-за строительных работ в соседних домах уже появляются трещины, и застройщик не дает никаких подтверждений, что строительные работы безопасны и не несут никаких угроз.

Жители частного сектора также возмущаются, что ранее, грубо нарушая закон, застройщики снесли неподалеку от Редутной 4 га леса, расположенного в пределах охранной зоны Зверинецкого кладбища. Там, как известно, изначально планировалось строительство целого Дворца правосудия - 14-этажного комплекса стоимостью 4 миллиарда бюджетных средств. Но затем на месте скандальной вырубки, буквально на костях, началось сооружение многоэтажного жилкомплекса – такое себе жилье на старом кладбище. Из-за того, что новое строительство ведется вплотную к территории Зверинецкого кладбища, спровоцировало бунт представителей местной общины, поскольку строительные нормы предусматривают отступление не менее 200 метров.

В свою очередь в прокуратуре Печерского района нам признались, что по ул. Редутной, 32 были зафиксированы также нарушения противопожарных и санитарных норм, государственных строительных норм ГСН 360-92 и положений Земельного кодекса. В части, ст.78 (права владельцев смежных участков), ст.91 (обязанности собственника земельного участка), ст.103 (добрососедство, с нанесением малейших неудобств (затенение, задымление, неприятные запахи, шумовое загрязнение и т.д.), ст. 104 (предупреждения вредного влияния на соседний участок). И после расследования прокуратура приостановила действие декларации о начале строительных работ.

Однако Департамент архитектурно-строительного контроля в г. Киеве почему-то никаких активных действий по приведению выданных документов нормам не осуществлял. Выяснилось, что предписание об устранении нарушений и отмену декларации о начале строительных работ были изданы уже после того, как застройщик возвел многоэтажную «коробку» с цокольным этажом (!!!).

Что это, если не явный факт преступной халатности, бездействие, не реагирование на совершение преступлений и коррупция?!

Кроме того, выявлены множество фактов, когда инспекторы Департамента по новой схеме подыгрывают застройщикам Киева: после выезда на какой-то проблемный объект выписываются предписания об устранении нарушений, но делается это с допущением процессуальных требований. Впоследствии застройщики подают иски в суды с требованием отмены незаконно составленных предписаний. Суды отменяют предписания по формальным признакам, а саму стройку не запрещают. Таким образом фактически при содействии ГАСКа происходит легализация незаконных стройплощадок.

Таким образом, абсолютно четко и явно прослеживаются коррупционные действия должностных лиц Департамента градостроительства КГГА и инспекции ДАСК в Киеве. Вероятно, именно поэтому чиновники ДАСКа игнорируют журналистов и не отвечают на неудобные вопросы и прячутся от антикоррупционных разоблачений.

Также выяснилось, что по странному стечению обстоятельств (???) материалы расследования по Редутной, 32 с подачи первого заместителя прокурора Киева Павла Кононенко были переданы из Печерского района в соседний – Подольский.

Формальная причина – якобы Печерская полиция «плохо расследовали дело». Хотя по фактам, Печерская прокуратура фактически заблокировала расследование.

Однако жильцы с Редутной удивляются такой позиции и отмечают, что Полиции Печерского района «просто не дали нормально провести расследование».

Жители частного сектора также жалуются, что Подольская прокуратура затормозила следственное производство, а полиция все заявления проигнорировала и не зашевелилась до сегодняшнего дня.

В целом же, на сегодня правоохранители открыли три уголовных производства (!!!), но результатов расследования до сих пор нет, следственные действия не проводятся, свидетелей и подозреваемых не вызывают для дачи показаний.

На наши запросы в Печерскую и Подольскую прокуратуры представители ведомства пообещали разобраться и дать впоследствии исчерпывающие ответы, хотя это они обещали жителям ул. Редутной сделать еще полгода назад.

В полиции Киева со своей стороны нас проинформировали, что открытые уголовные дела по конфликту на Редутной не закрывались, расследования по ним якобы продолжаются и «будут приняты соответствующие процессуальные решения и действия». Но возникает вполне логичный вопрос, почему это делается так долго, ведь фактов очевидных преступлений и нарушений – более чем предостаточно.

Такая пассивность чиновников ДАСК и правоохранителей может свидетельствовать лишь об одном – строительная мафия времен Черновецкого прочно укоренилась во властных кабинетах, а интересы общины продаются на право и налево.

Пономаренко и Грекул для комментариев журналистам продолжают оставаться недоступными – их телефоны не отвечают, а местонахождение неизвестно.

Хотя не есть секретом, что Пономаренко проживает в Швейцарии, а Грекул является ее мужем.

В то же время скандал на Редутной дошел до высших властных кабинетов, в результате чего премьер-министр Украины Владимир Гройсман дал поручение провести проверку законности строительства высоки в запрещенном месте. На сегодня результатов этой проверки еще нет.

Майдан в центре столицы

В заключение добавим, что возмущение жильцов Редутной достигло своего апогея, и люди сейчас готовы выходить на новые протесты с требованием остановить скандальную стройку, привлечь к ответственности нарушителей закона и уничтожителей Киева.

Назревает буквально очередной майдан в центре столицы для защиты людей от преступлений застройщиков.

Очевидно, что проблема незаконных строек – это не только беда жителей с ул. Редутной – это глобальная проблема города Киева, которая затрагивает семьи тысяч киевлян. Киевляне не раз доказывали, что готовы всегда бороться за свои права и если необходимо свергать власть, не способную защитить от бандитов и грабителей, которыми сейчас выступают черные застройщики. Множественные обращения к меру Киева Виталию Кличко остались неуслышанными. Строительная мафия имени Черновецкого пока правит бал, жажда наживы ослепляет.

Однако такой произвол и бездействие властей объединяет и укрепляет людей, общественность, независимых журналистов и антикоррупционеров. Сейчас общественники готовят обращения в НАБУ, САП и другие контролирующие организации с требованиями немедленно вмешаться в эту конфликтную ситуацию и защитить граждан, а также исторический центр от посягательств черных застройщиков и продажных чиновников.

Источник:

Корупція у владі та бездіяльність правоохоронців знищують фермерство – автори антирейдерського законопроекту

sergiyzvutyazny 22.06.2018 в 15:24

15144224_59ad2d6a.jpg

В столиці України фермер з Херсонщини Микола Мартиновець представив революційний антирейдерський законопроект та закликав Порошенка, Луценка і Князєва захистити його від бандитів.

Див. відео: https://www.unian.ua/multimedia/video/press/10031930-prezentaciya-fermerskogo-antireyderskogo-zakonoproekta.html

В Інформаційній агенції «УНІАН» відбулась прес-конференція за участю фермерів, юристів, громадських діячів, під час якої обговорювались найболючіші питання захисту фермерства від рейдерської навали.

Під час прес-конференції ініціатор створення антирейдерського законопроекту Микола Мартиновець розповів жахливі факти погроз та нападів, які були скоєні на нього та членів його родини. Кульмінацією стало кидання бойової гранати в його будинок минулого року - і лише диво врятувало фермеру життя.

Докладніше про замах: http://n-v.com.ua/u-budinok-fermera-martinovcya-z-xersonshhini-kinuli-granatu-video/

«Сотні звернень, десяток відкритих кримінальних справ, але нічого не змінюється - рейдери зі своїми тітушками продовжують тероризувати мене та мою родину, знищувати посіви, псувати техніку і майно.

Коли я питаю слідчого Сопочева Валентина – ось вже відомо, встановлено хто знищив отрутохімікатами мої посіви, чия то була вказівка, чому не передаєш справу в суд. Він відповідає – мій процесуальний керівник з прокуратури В`ячеслав Слідзюк цього не дозволяє. – Про що можна казати в цій ситуації, до кого ще звертатись?» – говорить М. Мартиновець.

15144225_3cca162c.jpg

Фермер розповів, що коли один з рейдерів і керівників ТОВ «УкрагросолідІнтернешнл» Валентин Сидоренко протаранив машину його сина на полі, наступні слова рейдера були такими: «Ми тільки гроші втрачаємо, а на нас заробляють поліція і прокуратура».

«Прямо зараз, коли ми даємо прес-конференцію, рейдери псують поля, що ми засіяли та намагаються незаконно зібрати врожай. Тому ми з колегами, активістами, юристами, вирішили розробити новий Фермерський антирейдерський законопроект, який би унеможливив прояви рейдерства та захистив би мале та середнє фермерство від знищення», - зазначив фермер.

Зброю селянам, рейдерам і тітушкам – тюрму!

15144226_93635be6.jpg

Адвокат Наталья Сидоренко розповіла в чому полягає особливість фермерського анитрейдерського законопроекту. Зокрема, він передбачає наступні революційні положення, яких немає в існуючому законопроекті:

  • Автоматичну кримінальну відповідальність нотаріусів та держреєстраторів, якщо вони не попередили власника прав/землі/майна про намір вчинити реєстраційні дії та не надали йому повний пакет документів під підпис, на підставі яких планувалось внесення змін.
  • Право власника або того, кому належить право користування землею (орендар), застосовувати зброю при спробі незаконного проникнення на  землю– це відлякне тітушок і рейдерів, які будуть знати, що можуть отримати жорстку відсіч.
  • Відповідальність правоохоронних органів за бездіяльність.Такого не повинно бути, коли фермер викликає поліцію,  бо рейдери і тітушки псують посіви, нищать майно, а поліція нічого не робить. Це нівелює всі закони і сенс законодавства. Варто створити спеціальні антирейдерські  загони, які не будуть пов’язані з місцевою владою. Бо інакше буде кровопролиття. При бажанні, голова обласної поліції та обласний прокурор можуть легко унеможливити силові напади. Але вони вперто цього не роблять. Треба  одразу звільняти їх за бездіяльність!
  • Кримінальна відповідальність для учасниківрейдерського  захоплення – для комбайнерів рейдерів, для тітушок. 

Головне!

Новий справжній хазяїн, який отримав право на землю/майно в законний спосіб,  ніколи не буде заходити на землю у силовий спосіб. Так чинять лише рейдери, які діють незаконно. Законний хазяїн буде заходити відкрито, цивілізовано, в супроводі  державного виконавця, юриста Все має  відбуватись спокійно, фіксуватись на відео, мають бути всі належні документи та неоскаржені судові рішення.

Рейдери маскуються під фермерів і ошукують пайщиків

Взагалі, говорячи про саму проблему земельного рейдества як такого, варто зазначити, що розквіт рейдерства в Україні був би неможливим, якщо б прості селяни були б більш далекоглядними та не приставали на пропозиції рейдерів, які маскуються саме під фермерів. Так, за словами адвоката Натальї Сидоренко, в селі Преображенка, Чаплинського району певна група селян безвідповідально «клюнула» на пропозицію рейдерів перейти до них за більшу орендну плату. Проте в законний спосіб це зробити неможливо, бо у пайщиків і фермера Мартиновця є діючі договори оренди до 2021 і 2023 років. Тож, рейдери взялися за підробку документів і підкуп держреєстраторів і суддів. 

За даними «УкрпресІнфо», кількість селян-пайщиків, які постраждали від власної жадібності і нерозбірливості, приставши на більш вигідні на словах пропозиції рейдерів, вже сягає понад 50 тисяч! Багато з них через куплені рейдерами суди розривають діючи договори, а потім підписують кабальні договори оренди на 50 років, забираючи будь-яку перспективу у власних дітей. Але обіцяних грошей такі пайщики ніколи не отримують – лише авансом на першому етапі, доки не підпишуть документи. А  потім, в більшості випадків, рейдери починають платити значно менше, ніж платив попередній орендар, бо великі суми були лише на словах. Невдоволених залякують, погрожують вбивством. Саме так трапилось із групою пайщиків сусіднього із Преображенкою, села Іванівка, де ті ж самі рейдери (Валентин Сидоренко) наобіцяли селянам платити великі гроші, але й не думали виконувати свої обіцянки. А потім шантажем, погрозами і підкупом намагалися заставити продовжити договори оренди. Зараз така ж ситуація з пайщиками в селі Преображенка, землю яких багато років обробляло підприємство Миколи Мартиновця, СПрАТ «Водолій». Більшість пайщиків не вірить рейдерам, і повністю довіряє М. Мартиновцю, який працює з ними майже 30 років. Проте незначну частину селян вдалося підманути, і вони продовжують вірити, що зухвалі шахраї, які вже ошукали сотні людей, у відносинах з ними проявлять щедрість та чесність…  Бог їм суддя. Наразі, суди підтверджують право СПрАТ «Водолій» обробляти спірні ділянки, і показують всю недолугість рейдерських спроб.

Віталій Булюк – головний рейдер Херсонщини?

За свідченням фермера Мартиновця, потерпівши невдачу в державних інстанціях, рейдери перейшли до примітивного силового тиску і відвертого розбою – користуючись абсолютною бездіяльністю поліції  і прокуратури.

Докладніше про рейдерів та бездіяльність  правоохоронців: https://antikor.com.ua/articles/226342-hersonsjka_zemeljna_mafija_gotuje_novij_zamah_na_hittja_fermera_mikoli_martinovtsja

За цією бездіяльністю органів і зухвалістю бандитів, впевнений Мартиновець, стоїть особисто Віталій Булюк, заступник голови Херсонської облради, бувший комуніст, який контролює торгівлю з Кримом та стоїть за багатьма рейдерськими захопленнями на Херсонщині. Зв'язок простий - син Віталія Булюка, Володимир Булюк є співзасновником агрофірми ТОВ «Агрофірма Преображення» разом з рейдерами В. Сидоренком та С. Назарчуком. Саме Булюк заборонив прокуратурі накладати арешт на техніку рейдерів, яка псувала посіви СПрАТ «Водолій».

Також в бесіді з журналістами фермер Мартиновець та його адвокат Наталья Сидоренко розповіли, як рейдери погрожували їм розправою. «Коли сюди прийде Росія, ми вас вб`ємо першими». Такі погрози - це вже компетенція СБУ, бо наявність в безпосередній близькості до Криму зухвалих  проросійських угруповань, які тільки й  чекають приходу Росії – це вже пряма загроза національній безпеці України.

Присутній на прес-конференції генеральний директор Асоціації фермерів та приватних землевласників України Юрій Апальков підтвердив, що проблема рейдерства в Україні дійсно найболючіша, і потребує комплексного, системного підходу.

15144227_f60460a0.jpg

«Хочу відзначити позитивні кроки на шляху боротьби з рейдерством. Це, перш за все, створення антирейдерських штабів. Ми були ініціаторами їх створення. Проте їм не вистачає повноважень і реальних механізмів протидії рейдерам. В 2014-2017 роках 9 фермерів вбили за землю. Зараз рейдерство  продовжується - це звичайний бандитизм.

Наша асоціація приймала безпосередню участь в підготовці антирейдерського Законопроекту №6049-д, який був прийнятий в травні у першому читанні.  Він містить ряд дуже потрібних норм і положень. Вважаю, що Фермерський законопроект може розглядатися як доповнення до вже поданого законопроекту, щоб не зупиняти процес законотворення.

Також зазначу, що в Україні є фермерські загони самооборони, вони мають юридичне обґрунтування. Їхня присутність заважає рейдерам безкарно творити бєспрєдєл. В будь-якому разі, треба піднімати цю проблему на найвищому рівні», - наголосив гендиректор АФПЗУ.

Микола Якубенко, фермер, голова Асоціації аграріїв Подільського району, Одеської області розповів, як земельне рейдерство поглинуло Одещину.

15144228_8a9b1081.jpg

«Буквально вчора ФГ «Радуга», с. Станіславка – техніка рейдерів зайшла на рапсове поле, збираючи чужий врожай. Фермери кинулися захищати поле - їх жорстоко побили тітушки.

Зброя – це добре, фермерство повинно мати можливість себе захищати! Але поки не буде політичної волі центральної влади, поки гарант Конституції не захоче покласти цьому край – все буде продовжуватись. В нашому випадку за рейдерами стоїть Сергій Паращенко, депутат облради – це він кришує всі захоплення, і він же стоїть за нападом на поля ФГ «Радуга». А все це неподобство кришує з Києва народний депутат Гончаренко. Це корупційна вертикаль.

Вчора у Білянському районі спалили пшеничне поле. По всій Одещині рейдерські захоплення. Арцизький район – фермерам отруїли посіви, знову за вказівкою Паращенка. Це свавілля треба зупиняти, а нам всім необхідно об’єднуватись, і брати в руки зброю. Треба щоб самозахист був законний, бо наш голова поліції пан Піщанський каже – тільки застосуєте зброю, ми вас закриємо. То ж, ми чекаємо, що наші пропозиції будуть почуті депутатами, і фермерство отримає право на самозахист від бандитів», - розповів фермер з Одещини.

Підсумовуючи сказане на прес-конференції, можна зробити висновок, що терпіння у вітчизняних фермерів вже на нульовій позначці. І якщо президент, прем`єр-міністр, керівники правоохоронних органів негайно на розпочнуть рішучі дії по припиненню відвертого бандитизму проти фермерів – країну поглине кривавий хаос, а до влади прийдуть безвідповідальні популісти. А розпочати зміни треба із застосування норм Фермерського законопроекту на практиці, що стане першим кроком, який унеможливить рейдерське свавілля.

За матеріалами прес-конференції УНІАН.

Повний текст законопроекту:

  15144229_effc2bc7.jpg  

 15144230_889a45ad.jpg 

 

15144231_edfd7eeb.jpg


15144232_42543321.jpg

 

Олег Володарський: «Сповідь VIII. Ігуменя Наталя присвятила себе служінню Богу, Нації, Землі, на якій живе» – відео

sergiyzvutyazny 19.06.2018 в 12:58

«Два шляхи ведуть нас до Бога: шлях суворий і виснажливий, з жорстокими боями проти зла, і легкий шлях за допомогою любові. Багато людей обрали суворий шлях і «пролили кров, щоб прийняти Дух», аж поки не досягли великої чесноти. Я знаходжу, що найкоротший і вірний шлях – це шлях любові. Його дотримуйтеся і ви. Тобто ви можете робити інші зусилля: навчатись і молитись з метою досягти успіху в любові Бога і Церкви. Не боріться за те, щоб вигнати темряву з кліті своєї душі. Відкрийте маленький отвір, щоб проникло світло, і пітьма зникне».

Порфирій Кавсокалівіт

Ми довго шукали цей Монастир. Маленький, недобудований.

Перший жіночий монастир рідної Української Церкви на Сході нашої країни.

Хочу наголосити раз і назавжди –при всій моїй величезній повазі до всіх релігій і конфесій, моя рідна Українська ПРАВОСЛАВНА Церква тільки КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ. «Сповідь» ще й про це.

Чужої «церкви» тут не повинно бути.

Як би вона не тиснула величезними куполами, якими б хрестами не вінчали її кгбешні гундяї, скільки б нерадивих ватників в неї не заповзало на пузі, які б лексуси, бехи не з’їжджались до її кремлівсько-сатанинських врат, якими б дячками з картинками не ходили один за одним продажні п-резиденти моєї занадто довірливою Нації.

Моя життєва позиція консервативна і незмінна до останнього подиху –мій Бог, моя віра, мої ікони і любов до Всевишнього –українська. Чиста, світла, скромна і богобоязлива.

Дві тендітні жінки відкрили нам Храм. Хвилювалися, дбайливо спостерігали, щоб нам було затишно.

Монахині.

Один і гостей «сповіді» на моє запитання про українських монахів мені відповів:

–Зрозумій! Людина присвячує себе служінню Богу. Це, в тому числі, і служіння Нації, землі, на якій він живе. Людям, які працюють і живуть на славу Господа. У нас ще не особливо розвинене монашество в ім’я Христа Спасителя. Ми тільки починаємо!

Якого рівня культури та інтелекту повинна досягти Нація, щоб людина відкинула мирське життя і пізнавала вічну і святу Духовність?

Яка кількість монахів та монахинь має бути в нашій країні, щоб відмолити все, що ми робимо неправильного щомиті?

Яким поглядом, яким душевним теплом потрібно обдаровувати людину, яка з ранку до вечора молиться Господу за кожного із нас!!!

Скажи мені, жовто-синій, ти згоден з моєю архаїчною думкою, чи у тебе інші ідоли? Інші переконання? Інша думка з цього приводу?

Я ставлюся до монахів і монахинь з бережливим благоговінням.

Для мене це вчинок. Стигмата (як болюча кровоточива рана).

Ігуменя Наталія, як і більшість священнослужителів, з якими звела мене «Сповідь», почала чути Господа з самого дитинства.

Маленька дівчинка, яка тижнями чекала, поки відкриється храм в її рідному селі на Тернопільщині, яка дуже любила Різдвяні свята, прибирала і мила в церкві, щоб відчувати ту благодать, яка сходить в Храмі Божому. Храмі, який згодом став їй домом.

Є такі хвилини, жовто-синій, і такі миті, які неможливо описати словами...

Коли хочеться речитативом прочитати Молитву або заспівати псалом, наскільки неймовірно і непередбачено в наше життя приходить Господь.

Дві тендітні УКРАЇНСЬКІ монахині, які удвох відбиваються від п’яниць, наркоманів і дебоширів. Від сепарні, яка так і не пробачила нам нашої НЕЗАЛЕЖНОСТІ.

І знаєш, рідний мій Українець, не побачив інфантильності або флегми...

Жива, свіжа, думаюча, швидка. Здобувши мудрість, даровану служінням Господу, вона не втратила щирих, трохи навіть дитячих, цікавості та відкритості.

Вона настільки щиро і вірно служить тому, чого ми навіть не бачимо, що самий невіруючий почне замислюватися про гріховність буття...

Під час програми відчув аромат троянд.

Справжня, проста і скромна.

Але скільки ж відданості нашій рідній нації, рідній землі в цій людині! Як же болить їй ця війна!

Наша кровна і рідна обитель Київського патріархату ревно і дуже вірно нагадує нам про повагу до своєї землі.

Як важливо, щоб в житті кожного з нас духовні наставники допомагали нам бачити найважливіше і любити важливі для нас Святині, які допомагають нашим дітям.

Це –довіра Нації, в якій є повага до духовних наставників.

Це неймовірна відповідальність. І нації, і Церкви!

Варто нам об’єднатися і взятися за руки, запалити свічки під Іконами, як ми абсолютно по-іншому почнемо бачити і чути Заповіді і, нарешті, зможемо відчути себе однією великою родиною, усвідомити, що всі ми діти Господні.

Вона присвятила своє життя служінню Господу!

Мені вистачає вихованості і поваги визнати те, що вона присвятила себе служінню моїй країні, моїм дітям, і Молитві, яка рятує наших хлопців там –в окопах, на передовій, на краю життя і смерті...

Вчу себе любити таких Ангелів сьогодні і зараз, бо саме вони своєю Вірою охороняють наше життя і майбутнє наших дітей.

Низький уклін тобі, Матінка Наталія.

Бережи тебе, Господи!

І бережи тебе, Почаївська Божа Матір, тропар якої читаю по твоїй милості.

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ», гість програми ігуменя Наталя : 

https://www.youtube.com/watch?v=Y5cI7xnxacU

В селе Роксоланы на Одесчине выводят из севооборота особо ценные земли

sergiyzvutyazny 15.06.2018 в 13:23

15136611_89160808.png

Проект строительства ветровой электростанции в селе Роксоланы Овидиопольского района Одесской области с самого начала ведется варварскими методами. Это как-то не по-хозяйственному получается и уж точно противозаконно строить ВЭС на землях, которые в результате исследования почвы отнесены к разряду особо ценных земель. К тому же, вопреки нормам законодательства Украины и международным стандартам девелопмента, организаторы не выслушали мнение общественности при разработке строительной документации. Также не была соблюдена процедура оценки воздействия на окружающую среду (ОВД), которая требуется для таких значимых проектов как ветровая электростанция. Также не были проведены общественные слушания ни по утверждению детального плана территории, ни по ОВД.

15136612_26bf45c2.png

Что же пошло не так в Роксоланах? Девелоперы ООО «Овид Винд II» решили, что при помощи админресурса Овидиопольского района все необходимые по закону процедуры они пройдут так сказать «галопом по европам». Но они неожиданно столкнулись с принципиально и законопослушно настроенными людьми в этом селе Одесчины. Тут и возник конфликт интересов. Организаторы работ от ООО «Овид Винд II» начали откровенные рейдерские атаки против «непокорных» людей.

Кстати, для справки: девелопер — разрабатывает проекты строительства, львиная доля его работы — получение разрешений.

Одним из непосредственных участников конфликта стал местный фермер Пискунов Александр Валентинович, который является директором сельскохозяйственного ООО «Никоний-агро». Он посмел не согласиться с расстановкой ветряных турбин, которая не учитывает рациональный маршрут тракторов. Несмотря на то, что на его земли зарегистрировано право аренды, власти района поделили сельскохозяйственные участки незаконно. Чтобы обойти несговорчивого, создали новые участки, на которые у него нет права аренды.

15136613_43d87e84.png

Девелопер Алексей Фелив

Когда фермер не дал проводить бурильные работы, девелопер Алексей Феливначал его пугать. Вызывали полицию, угрожали судом.

Сам же фермер не понимает, как вообще возможен проект ВЭС на землях, которые в результате исследования почвы отнесены к разряду особо ценных земель, защищенных конституцией Украины.

Часто при реализации такого рода проектов инвестор сталкивается с отсутствием у людей какой-либо информации о ветровых электростанциях в целом. Поэтому с каждым собственником и арендатором инвестору или девелоперу приходится договариваться и приводить массу доводов, чтобы склонить его к сотрудничеству и взаимодействию. Это довольно трудоемкий процесс.

В ситуации с ООО «Овид Винд II»девелопер не утруждал себя анализом и разработкой стратегии, а решил пойти другим, более простым путем. Переговоры с собственниками затянулись существенно, и когда уже все было завершено, оказалось, что один из фермеров-арендаторов возражает против установки турбины на участках, которые он арендует. Основные возражения базировались на том, что предложенная расстановка турбины, фактически делала невозможным использование большей части земельного участка. Для того, чтобы не идти вразрез с мнением общественности, арендатор предложил использовать другие участки, находящиеся у него в аренде, однако девелопер не захотел этого делать. Казалось бы, конфликт сошел на нет, и каково же было удивление арендатора, когда спустя пару месяце тишины, на его участки приехали представители девелопера для проведения бурения. На протесты арендатора о том, что он не давал согласия на размещение турбин, он с удивлением для себя услышал, что данные земельные участки более не находятся у него в его пользовании, и что они были поделены и переданы в коммунальную собственность, а поскольку никакие новые договора аренды не были заключены, то его прав на данные земельные участки больше нет(!!!).

Стоит отметить, что все земельные участки арендуются фермером на основании договоров аренды, которые прошли Госрегистрацию и данные, о которых внесены в Госреестр имущественных прав на недвижимое имущество и в Госгеокадастр.

Дальше больше, от первой попытки незаконного бурения арендатор отбился, однако этим не закончилось. На встрече в РДА ему объяснил, что произошло автоматическое прекращение его договоров аренды из-за выкупа для общественных нужд.

Следующими гостями фермера была полиция, которая, основываясь на жалобах девелопера, решила прекратить «незаконные» действия арендатора и обязать его пустить специалистов на арендованные земельные участки.

Действия девелопера были незаконными, но это почему-то не заинтересовало прокуратуру. Например, поинтересоваться, а не было ли допущено нарушений в процессе оформления раздела участков и последующей их передачи в государственную собственность? Ведь так того и гляди прокуратура из-за своего бездействия может стать соучастником рейдерства.

Мы провели журналистское расследование и получили информацию о том, что при отсутствии нотариального согласия арендатора, которое требуется по закону, земельные участки, арендуемые фермером, действительно были разделены и эти действия были проведены в земельном кадастре и реестре имущественных прав. При этом в Госгеокадастре параллельно продолжают числиться зарегистрированные договора аренды, ведь их никто не расторгал —ни собственник, ни арендатор. И правоотношения аренды сами по себе также не прекращены. Они и не могут быть прекращены, пока не будет доброй воли сторон договора на это. Как же были разделены участки при отсутствии согласия арендатора?

Есть предположение: преследуя главную для себя цель —во что бы то ни стало получить необходимые земельные участки, —девелопер решил пуститься во все тяжкие. Например, использовать самый банальный способ —подделку документов.

Ведь если стоит подпись арендатора на документах о согласии на раздел земельных участков, но он утверждает, что ничего не подписывал, то вывод может быть один —совершилось уголовное преступление —подделка подписи фермера. А Госрегистратор ничтоже сумящеся принял подделанные документы.

Мы далеки от мысли, что девелоперы не знают об уголовной ответственности за подделку документов. А вот пойти по принципу —не хочешь давать добровольное согласие, значит, сделаем все без твоего участия —девелоперы могли только при соучастии местных властей.

В этом и заключается главный бич украинской действительности —что коррупция соответствующих чиновников убирает все барьеры законодательства для аферистов. Теперь им, заключив сделку с подобными «слугами народа», уже не нужно договариваться с собственниками земли или арендаторами.

Невольно напрашивается вопрос, а может случившееся в этом районе с данным арендатором не исключение и еще не один предприниматель обратится со своими претензиями к местной власти? Возможно остальные собственники и арендаторы-землепользователи тоже не в курсе, что их земля уже не принадлежит им?

Стас ЧЕРКАС

Источник: http://n-v.com.ua/v-ovydyopolskom-rajone-vyvodyat-yz-sevooborota-osobo-tsennye-zemly/ 

Олег ВОЛОДАРСЬКИЙ: «Сповідь VII. Ганна Счасна – Матір, Жінка, Патріот»

sergiyzvutyazny 11.06.2018 в 11:48

Не хочу болю. Категорично його заперечую.

Так вийшло. Все життя дуже боляче.

Живу без шкіри. І будь-який біль сприймаю як свій.

Вкрай важливо зуміти побачити, зрозуміти і розділити чужий біль.

Біль ВІЙНИ – він не може бути чужим. Смерть і поранення наших з Вами захисників – це спільний біль Нації. Біль люблячих і співчуваючих сердець.

Пам’ятаю похмурий день (3 місяці тому), коли вперше подзвонив Ганні. Сильно нервував, не знав з чого почати. Не розумів, як говорити. Як говорити про біль, про втрату рідної людини – чоловіка, батька п’ятьох дітей.

Непокірний і сильний ДУК ПС.

«ВОВКИ»,позивний «Сім’янин».

Андрій Широков.

Поставив під сумнів слово «непримиримий», згадавши задоволену і солодкувату пику колишнього «рукаміводітеля», котрий сьогодні зайняв крісло в ВР. У мене інший ДУК. У мене в серці й розумінні зовсім інший «ПРАВИЙ СЕКТОР». Той, що починався з Лісниками. Смерть Олега – не випадковість.

Коли «вони» зрозуміли, що основна частина здорового організму цієї організації обурилася, зірвалася і була готова воювати з внутрішнім і зовнішнім ворогом під керівництвом Мужчиля Олега Володимировича (Лісника), йому був підписаний смертний вирок.

– Аня, ДУК – це СІМ’Я?

– Так! Вони досі люблять і пам’ятають Андрія.

Багато добровольчих підрозділів воюють за Україну.

Так склалося життя, ДУК – це СІМ’Я.

Мукачево. Черкасси. Дніпро.

Тюрми, кримінальні справи.

Червоні від сліз очі дружин і матерів.

Сказати, що я переживав перед програмою з Ганною Счасною, значить нічого не сказати.

Я боявся. Саме боявся. Доторкнутися до болю, до серця, що кровоточить.

Але я впорався. Мені вдалося теплими долоньками узяти цей біль в руки і притулити до свого серця.

Це справді допомагає. Коли тисячі очей моїх співвітчизників дивляться з любов’ю і розумінням на наш загальний біль, розуміючи, що діти, котрі залишилися без батька – це діти НАЦІЇ. Діти Героя! Діти УКРАЇНЦЯ!

Наче дитина, сіла на диван і, поклавши маленькі руки на коліна, почала говорити про Україну. Коли Ганна сказала про зобов’язання кожного з нас в першу чергу любити свою Україну, моя картина світу, яка заповнена барвами бурхливого життя столиці з його нічними вогнями розважальних центрів, переповнених кафе та ресторанів, була розбита вщент.

У неї є тільки Україна. І діти …п’ятеро. Діти, які ще до кінця не усвідомлюють, але вже добре знають, що таке війна.

Сильна людина Ганна Счасна. Вона цими маленькими ручками вхопилася за свою улюблену країну і не віддасть її нікому. Вона кожним днем свого життя доводить, що її чоловік жив і помер не даремно, будуючи ту Україну, про яку мріяв її Андрій. В особі цієї Матері, Жінки і Патріота ми знайшли Сім’ї людей, для яких УКРАЇНА – це не територіальна адміністрація, а Святиня, заради якої варто жити і вмирати, тільки з посмішкою любові і гордості, а не продажними і рабськими вяканьямі «адіннарод» «дєдиваєвалі».

Біля воріт її приватного будинку висів червоно-чорний стяг. Я подивився на нього, усміхнувся і зрозумів – в Дніпрі є БАНДЕРІВЦІ, для яких золотими літерами в душі вибито монограмою – ВОЛЯ або СМЕРТЬ.

ВІДЕО: https://www.youtube.com/watch?v=1xUZ4z0bNf0

Вищий господарський суд підтвердив право власності на базу «Козинка» за товариством мисливців і рибалок (УТМР)

sergiyzvutyazny 08.06.2018 в 12:50

15127097_406049d8.jpg

Тим самим колегія суддів ВГСУ підтвердила рішення Апеляційного господарського суду м. Києва на користь УТМР. Тепер силові структури  і виконавча служба мусять не зганьбитися та реалізувати право мисливсько-рибальської громади розпоряджатися власним майном.

Деталі цього рішення розкрило видання «Нова Влада»: http://novavlada.info/gosudarstvo/v-kieve-obshchestvo-rybolovov-i-ohotnikov-okonchatelno-otvoevalo-imushchestvo-u

На жаль, у справах боротьби проти рейдерів позитивні рішення на користь законних власників трапляються не досить часто. Отже, можна щиро порадіти за колектив мисливців та рибалок, зокрема Київського відділення УТМР на чолі з В. Ласкаржевським, які завдяки наполегливості, злагодженості та вірі у власні сили змогли відстояти базу «Козинка» в боротьбі із значно впливовішими і заможнішими рейдерами.

15127099_599802bf.jpg

Також варто відзначити блискучу роботу молодого, але вже досвідченого та загартованого у судових баталіях адвоката Дмитра Власенка, який поступово стає справжнім лихом для рейдерів та шахраїв.

Телеканал козацький підготував власний відео сюжет із залу суду та кулуарів:  https://www.youtube.com/watch?v=hryjF9LtbS4

А попереду ще кілька справ – зокрема буде продовжуватись кримінальне розслідування щодо діяльності рейдерів та незаконних дій Козинської селищної ради, яка переоформила на себе та розпродала землю під базою «Козинка», що належала Києву. Також продовжується боротьба по базі «Ізумрудна», що на Оболоні - 19 червня Апеляційний господарський суд м. Києва буде розглядати судову справу щодо повернення контролю УТМР над цією популярною базою відпочинку.

Подробиці про рішення Апеляційного господарського суду на користь УТМР по базі «Козинка»: http://novavlada.info/gosudarstvo/v-kieve-obshchestvo-rybolovov-i-ohotnikov-otvoevalo-zemlyu-i-imushchestvo-u-zahvatchikov

Загальну хронологію цієї справи та деталі боротьби  колективу УТМР проти рейдерів можна прочитати за посиланням: http://www.ukrpress.info/2017/12/15/sud-po-delu-o-skandalnom-zahvate-bazyi-kozinka-reshal-tri-chasa-na-kakuyu-datu-perenesti-zasedanie/

На престижном строительном форуме обговорят проблемы инженеров-консультантов в Украине

sergiyzvutyazny 06.06.2018 в 13:16

В Информагентстве «УНИАН» состоялась пресс-конференция, на которой общественности рассказали о подробностях организации и программе масштабного строительного форума «Бизнес-дни FIDIC в Украине».

Видео с пресс-конференции: https://www.unian.net/multimedia/video/press/10027925-dni-fidic-v-ukraine.html

«Это уже второй по счету крупнейший Форум Бизнес-дни FIDIC в Украине. В этот раз он посвящен теме инфраструктурного строительства, и пройдет 14-15 июня на территории киевского отеля Ramada Encore (Столичное шоссе, 103)», - сообщила президент Ассоциации инженеров-консультантов Украины (АИКУ), уполномоченный представитель FIDIC в Украине Яна Щигурова.

«Данное мероприятие знаменательно тем, что совпало с юбилеем нашей ассоциации, которая является членом FIDIC уже 10 лет, а с 2016 года мы являемся официальными представителями FIDIC в Украине. На нем будут присутствовать управляющий директор FIDIC Энрико Винк, представители дирекции FIDIC по кураторству стран Восточной Европы, приедет также аккредитованный тренер FIDIC Адриана Спассова. На мероприятии специалистами FIDIC будут проведены тренинги, в том числе, пройдет профессиональный семинар, где наши инженеры-консультанты, желающие работать по европейским стандартам, смогут получить сертификаты FIDIC», - рассказала организатор конференции.

Яна Щигурова напомнила, что в 2017 году FIDIC обновил свои проформы, по которым ведется строительство в развитых странах и по которым работают все ведущие компании.

«Приглашенные специалисты расскажут, какие именно были произведены изменения. В первую очередь, они касаются функции независимого инженера-консультанта, который является ключевой фигурой в современном строительном бизнесе. Еще 100 лет назад FIDIC ввела это понятие и с тех пор ни одна серьезная стройка не обходится без их непосредственного участия. О функциях и обязанностях инженеров-консультантов как раз будут говорить на форуме», - сообщила президент АИКУ.

По ее словам, сегодня на государственном уровне делаются определенные шаги, чтобы привести украинскую строительную отрасль к европейским стандартам.  Но для полноценной реформы не хватает многих факторов. В частности, в комиссиях, которые занимаются имплементацией и адаптацией нормативов для украинского рынка, не хватает компетентных специалистов - профильных юристов и представителей строительного бизнеса. Также зачастую, изменения касаются лишь внешних параметров, изменений в терминологии, тогда как в работе по-прежнему используют устарелые нормативы из прошлого века.

«Цель унифицированных правил FIDIC – достичь прозрачной, слаженной, синхронной работы всех участников строительного рынка с высоким уровнем ответственности и взаимодействия, соблюдения стандартов. Проблема на этом пути – дать необходимые навыки и четкие инструменты для внедрения и использования стандартов  FIDIC на практике. В первую очередь – регламентировать и обеспечить условия для деятельности независимых инженеров-консультантов. Они должны не зависеть от заказчика и иметь дополнительные стимулы в своей работе. К примеру, на Западе, если инженер-консультант, изучив объект, внес рациональные предложения, которые позволили значительно удешевить строительство – он получает за это ощутимый бонус. Чтобы нечто подобное было у нас, необходимо адаптировать украинское законодательство к европейским нормам, а не наоборот, как часто происходит. А также принимать все эти новшества и изменения целиком, пакетом, обязательным для исполнения всеми участниками рынка. Тогда у нас будут хорошие шансы на позитивные сдвиги в строительной отрасли и к нам будут заходить крупные международные инвесторы», - поделилась своим видением Яна Щигурова.

Исключительную важность института независимых инженеров-консультантов для развития национальной инфраструктуры отметил и присутствовавший на пресс-конференции Владимир Яремко, старший юрист компании «Саенко Харенко».

Он отметил, что в современном мире фактор конкурентоспособности инфраструктуры очень важен.

«Украина по этому показателю в мировых рейтингах занимает очень низкие места. Это удручает, но, с другой стороны, это означает, что у нас есть большая потребность в новых инфраструктурных проектах, большая инвестиционная перспектива, а значит и хорошие возможности для привлечения инвестиций. Но возможность привлекать инвестиции и выгодные кредиты появится лишь в том случае, если в Украине заключение контрактов будет происходить по стандартам FIDIC. В Украине есть новое тендерное законодательство, есть Prozorro. Но когда мы говорим о больших объектах инфраструктуры, возникает вопрос: что после Prozorro? По каким контрактам их строить? Понятно, что международные кредиторы и инвесторы не дадут денег, если контракты будут утверждаться по неизвестным стандартам, а не по всемирной практике. Зачем придумывать велосипед, если есть всемирная практика и стандарты FIDIC. Есть уже составленные типовые контракты, которые грамотно распределяют риски между участниками, и позволят после тендеров качественно проводить менеджмент и контроль качества. Контракты FIDIC предусматривают все эти процедуры, а изюминкой их является то, что они предусматривают наличие независимого инженера-консультанта со своей командой, который обеспечивает качество построенной дороги или моста, и отвечает за это своими деньгами и деловой репутацией», - рассказал юрист.

Проблему обеспечения надлежащих условий для работы независимых инженеров-консультантов в Украине продолжил и исполнительный директор ГО «Украинское сообщество строительного права» Артем Киселев.

«Мы как раз занимаемся тем, что пытаемся объединить опыт ЕС и украинской академической школы, чтобы создать базу для гармонизации строительного законодательства в соответствии со стандартами FIDIC. Для этого мы тесно работаем с государственными структурами, и наша цель – ускорить появление института независимых инженеров-консультантов, как базовой основы для строительства.

Эксперт сообщил, что существует давление на инженеров-консультантов в связи с недостатками нашего законодательства.

«Те инженеры, которые работают сейчас, не могут быть независимыми и, в первую очередь, от заказчика, который оплачивает их услуги. Задача инженера-консультанта выявить и устранить недостатки в работе, которую делает подрядчик. Но на практике инженер приходит к заказчику и указывает на недостатки в работе или материалах, а заказчик чаще всего говорит: подписывай, а мы потом исправим. Если специалист откажется подписывать без устранения неполадок, заказчик угрожает не заплатить инженеру гонорар. Все эти моменты требуют законодательного регулирования. Надо чтобы все понимали - сэкономив копейки мы потом теряем миллионы, а четкое следование нормативам FIDIC поможет избежать ненужных потерь, дополнительных трат и обеспечит долговременное качество построенных объектов», - рассказал эксперт.

По словам организаторов, форум Бизнес-дни FIDIC будет проводиться под патронатом Комитета Верховной Рады по вопросам транспорта. Среди гостей ожидается руководство Счетной палаты, представители Министерства финансов, Службы автомобильных дорог, Администрации морских портов Украины (АМПУ), Европейского банка реконструкции и развития (ЕБРР), представители комитета Евросоюза по инфраструктурным проектам. Также, приедут коллеги из Грузии, Китая, Франции, Румынии. Партнерами мероприятия являются: компания Су-Япи которая входит в список 150 лучших инжиниринговых компаний мира, а такжечлен АИКУ, компания «Автомагистраль-Юг». Свое участие подтвердила мэрия Львова и представители Киевской областной государственной администрации, и многие другие.

Международная федерация инженеров-консультантов (FIDIC) основана в 1913 году, является одной из старейших международных ассоциаций в области инвестиционно-строительной деятельности, которая занимается разработкой типовых условий контрактов для регулирования отношений участников международного строительного рынка.

Коллектив охранной фирмы «КРоК» требует привлечения нардепа Денисенко к уголовной ответственности

sergiyzvutyazny 24.05.2018 в 15:57

В ИА «Интерфакс» состоялась пресс-конференция «Патриотический бандитизм: шокирующие видеоматериалы о событиях в Днепропетровской области в 2014 году».

См. видео: https://interfax.com.ua/news/video/507265.html

Участникам продемонстрировали фильм, в котором были раскрыты все подробности, приведены факты и свидетельские показания, а также убедительные видео-доказательства преступления бандитов из ГО «СИЧ» во время захвата охранного предприятия ООО ПКЦ «КРоК» (укр. ТОВ ВКЦ «КРоК») в августе 2014 года..

См. видео: https://www.youtube.com/watch?v=FFpQSynu_Jw

«Хочу рассказать СМИ и общественности о нападении на офис «КРоК» и завладении его имуществом с помощью подделки уставных документов, при непосредственном участии нардепа Андрея Денисенко», - обратился к присутствующим Юрий Полищук, директор ООО ПКЦ «КРоК».

По его словам, 6 августа 2014 года, в помещения возглавляемой им охранной фирмы неожиданно ворвались около 30 человек в масках, вооруженных автоматами из ОПГ «СИЧ» под предводительством подручного нынешнего депутата Андрея Денисенко - Дениса Гордеева.

Как повествует фильм, а также участники пресс-конференции, это были бойцы из ОПГ «СИЧ», созданной Денисенко для осуществления рейдерских захватов и бандитских действий под прикрытием патриотических лозунгов.

«Пока наши ребята гибли на фронте, они занимались мародерством и захватом чужого имущества. Они ворвались в наш офис, стали избивать дубинками сотрудников, даже женщин. Мужчин положили на пол, замдиректора Эдуарда Попика пытали, чтобы получить ключи и печати. Потом всех согнали в зал, а их личные вещи были безвозвратно похищены. Бухгалтера предприятия под угрозой расправы заставили перевести средства предприятия на счет фирмы Гордеева «Чисте довкілля плюс», подконтрольной опять же нардепу Денисенко», – рассказал директор.

Сам Денисенко тогда писал в Фейсбуке, что «в Днепре прикрыли гнездо сепаратистов, и нашли российский флаг, висевший на стене».

Руководство «КРоКа» объясняет наличие российского флага в спортзале предприятия тем, что на стенах зала еще со времен проведения там международных соревнований по боксу и контактным видам спорта, уже много лет висят флаги стран-участниц этих соревнований – Британии, США, в том числе и России. Что подтверждается фотографиями. Эти флаги стали элементом фонового декора, на который никто не обращал внимания. А что касается «рассадничества сепаратизма», то данное обвинение звучит, по меньшей мере, нелепо, учитывая, что многие - как прошлые, так и действующие сотрудники «КРоКа», были и есть активными участниками АТО.

ООО ПКЦ «КРоК» (спортивный зал) — до рейдерского захвата

Тем не менее, общественность и власти «проглотили» этот чистой воды рейдерский захват, а полиция откровенно бездействовала, не предпринимая никаких мер по пресечению явного преступления.

Как объяснил Алексей Сташенко, замдиректора ООО ПКЦ «КРоК» бездействие полиции объясняется крышеванием ОПГ «СИЧ» и его членов со стороны тогдашнего начальника УВД Днепропетровской области Виталия Глуховери, незадолго до Майдана переведенного охранять порядок в Украине из… Москвы!

Как стало известно из фильма, после удачного захвата «КРоКа» банда Гордеева распоясалась настолько, что напала на АЗС в Кировоградской области – от ареста главаря «СИЧ» опять же отмазал Денисенко. Но уже следующий подвиг Гордеева – убийство сотрудника СБУ в Волновахе замять не удалось. СБУ не стерпело такой наглости и провело массовые аресты членов бандформирования. Тогдашний глава СБУ Наливайченко рассказал СМИ, что под видом патриотов работали обыкновенные бандиты. Также Наливайченко на камеры заявил, что испытывает громадное давление со стороны определенных народных депутатов из правящей коалиции, пытающихся замять резонансное дело.

Как бы то ни было, пока шли суды, бандиты не смогли распорядиться захваченной фирмой - новый директор Денис Зенин, поставленный рейдерами, за два года, бездарно угробил и разворовал некогда преуспевающее предприятие. Большинство сотрудников были уволены, а фирма стала банкротом с многомиллионными убытками.

Нынче справедливость частично восторжествовала. Законные владельцы выиграли все суды и восстановили право собственности и контроль над предприятием.

А вот по поводу расследования многочисленных преступлений, наказания виновных и привлечения к ответственности исполнителей и организаторов рейдерского захвата – полный саботаж!

Несмотря на то, что по многочисленным эпизодам открыто уголовное дело, что известны все имена нападавших, дальше внесения преступления в ЕРДР дело не идет. Из всей банды сидит только Гордеев. Расследование, которое 4 года вела или скорее сливала полиция, нынче находится в ведении Генеральной прокуратуры. Как уверен замдиректора «КРоК» Денис Ковальчук, саботаж и бездействие как полиции, так и Генеральной прокуратуры, напрямую связан с давлением на руководство правоохранительных органов со стороны главного организатора преступления - народного депутата Андрея Денисенко. Поэтому, никакие заявления, обращения, жалобы не помогают – делу просто не дают ход.

Директор «КРоК» Юрий Полищук обратился к главам правоохранительных органов: ГПУ - Юрию Луценко, МВД - Арсену Авакову, НАБУ - Артему Сытнику, с призывом принять неотложные меры и сделать все возможное, чтобы виновные понесли наказание.

«Мы требуем снятия с Денисенко депутатской неприкосновенности и привлечения его к уголовной ответственности. Такой откровенный беспредел – позор для правоохранительных органов, он показывает полную неспособность украинской власти бороться с коррупцией. Мы не остановимся пока не добьемся справедливого возмездия за совершенные преступления. И следующим нашим шагом будет обращение к послам ведущих мировых государств с просьбой повлиять на первых лиц государства, и вынудить их отреагировать на вопиющие факты, имевшие место в Днепре», - подытожил директор «КРоК».

P.S.

А вот и текст заявления сотрудников «КРоК» на имя главы ГПУ Юрия Луценко, оставшийся без реакции:

  

Правозахисник знайшов рецепт повернення до України 300 млрд податкових боргів олігархів – відео

sergiyzvutyazny 20.04.2018 в 11:32

РСавозаСРёСРЅРёРє знайСРѕРІ СРµСРµРїС РїРѕРІРµСРЅРµРЅРЅС РґРѕ РЈРєСР°СРЅРё 300 РјР»СРґ РїРѕРґР°СРєРѕРІРёС Р±РѕСРіСРІ РѕР»СРіР°СССРІ в РІСдео

В ІА «Укрінформ» відбулася прес-конференція, на якій відомий правозахисник Едуард Багіров розповів про рецепт повернення до українського бюджету сотень мільярдів грошей, які були незаконно виведені олігархами за кордон впродовж 1992-2018 років.

Див. відео: https://www.youtube.com/watch?v=kFdO7VQuU8E

Щоб надати правоохоронним і фіскальним органам України правовий механізм як це зробити, Едуард Багіров вирішив почати з себе, і написав заяву від 15.03.2018 р. у ДФС м. Києва про вчинення кримінального правопорушення - несплату ним податків з доходу у розмірі понад 60 млн гривень за період існування і фінансування очолюваної ним МГО «Міжнародна Ліга захисту прав громадян України». Правозахисник вимагає, щоб контролюючі органи провели розслідування, і притягли його до відповідальності у рамках чинного податкового і кримінального законодавства. На його думку, коли це станеться – буде створено правовий прецедент, який дасть змогу притягти до відповідальності  найбагатших людей в Україні, чинних політиків, олігархів, які роками обкрадали  державу.  Під наглядом міжнародних організацій будуть створені підстави і умови повернення цих грошей в Україну.

Щоб забезпечити цей процес належним розголосом та залучитись підтримкою міжнародної спільноти,  Едуард Багіров має намір звернутися до глав країн Європейського Союзу, а також президента США з проханням посприяти поверненню в Україну раніше виведених активів.

«Я маю намір звернутися через посольства до керівників країн ЄС, а також до президента США з офіційним проханням, щоб вони дали вказівку своїм фінансовим і розвідувальним установам з’ясувати, хто і як зі списку найбагатших українців виводив активи в офшори, не повертав у бюджет гроші і не платив податки. Це буде правовою підставою, щоб відносно цих громадян провести податкові перевірки», - сказав він.

Багіров уточнив, що має намір написати відповідні звернення протягом двох тижнів.     

Правозахисник зазначає, що з моменту здобуття Україною незалежності у 1991 році 90% державного майна перейшло у приватне користування. При цьому сотня найбагатших українців заробили на цьому майні чималі капітали, прибутки від яких вивели в офшори, не сплативши податків.

«За цей час вони заробили великий капітал - сотні мільярдів доларів, які, зрештою, були виведені в офшори. Ці гроші не оподатковувалися, бюджет України недоотримав податок», - заявив Багіров.

Правозахисник розповів, що у березні поточного року вирішив провести аудит «Міжнародної ліги захисту прав громадян України», яку створив у 2001 році. З'ясувалося, що за 17 років очолювана ним організація витратила 60 млн грн, проте з цієї суми до держбюджету не було сплачено належних податків. В зв'язку з цим Багіров особисто звернувся на ім'я першого заступника начальника Головного управління ДФС у м. Києві Ігоря Скорохода із заявою про скоєння ним злочину, і попросив вирахувати з нього несплачені податки та порушити кримінальну справу.

РСавозаСРёСРЅРёРє знайСРѕРІ СРµСРµРїС РїРѕРІРµСРЅРµРЅРЅС РґРѕ РЈРєСР°СРЅРё 300 РјР»СРґ РїРѕРґР°СРєРѕРІРёС Р±РѕСРіСРІ РѕР»СРіР°СССРІ в РІСдео

Заява на ім'я першого заступника начальника Головного управління ДФС у м. Києві Ігоря Скорохода

«Поки що відповіді немає. Вони переслали мою заяву у прокуратуру міста Києва, а ті відправили їм назад. Я спілкувався з начальником податкової служби столиці і просив, щоб з мене вирахували податки із тих 60 млн грн, які я заробив. Очікую, що податкові органи проведуть об'єктивне розслідування і приймуть законне рішення», - зазначив Багіров.

РСавозаСРёСРЅРёРє знайСРѕРІ СРµСРµРїС РїРѕРІРµСРЅРµРЅРЅС РґРѕ РЈРєСР°СРЅРё 300 РјР»СРґ РїРѕРґР°СРєРѕРІРёС Р±РѕСРіСРІ РѕР»СРіР°СССРІ в РІСдео

РСавозаСРёСРЅРёРє знайСРѕРІ СРµСРµРїС РїРѕРІРµСРЅРµРЅРЅС РґРѕ РЈРєСР°СРЅРё 300 РјР»СРґ РїРѕРґР°СРєРѕРІРёС Р±РѕСРіСРІ РѕР»СРіР°СССРІ в РІСдео

Відповідь ДФС

Схожих дій влади та контролюючих органів правозахисник очікує і  по відношенню до ста найбагатших українців, які, за його словами, вивели з країни в офшори прибутки і не сплатили податки до держбюджету. «Поки за них не взялися фіскальні органи США і Європи, які можуть просто конфіскувати всі гроші, я пропоную  багатим українцям добровільно вчинити так само, як я, тобто звернутися у податкову інспекцію, для проведення аудиту. В результаті, я впевнений, рішенням фіскальної служби і судів вони будуть зобов'язані повернути в бюджет країни десь три сотні мільярдів доларів, які зараз нам необхідні для розвитку економіки», - наголосив правозахисник.

«Нехай олігархи позичать бюджету України ці триста мільярдів під невеличкий процент на 25 років. За цей час ми відбудуємо країну. А потім можна буде зробити амністію капіталів, і цими грошима знову зможуть користуватись багатії. А взагалі, я вірю в те, що ми зможемо спільними зусиллями подолати всі негаразди та об’єднатись заради майбутнього України», - підсумував Багіров.

Крім того, під час заходу громадськості було презентовано прогноз розвитку подій навколо України і Росії «Спіраль історії», який був вперше оприлюднений на сторінці Едуарда Багірова у Facebook19 квітня 2014 року. Правозахисник розказав, що події, які він описав у своєму пості в квітні 2014 року, вже збулися на 85%, а інші передбачення ще чекають свого підтвердження часом. 

Зокрема, він підтвердив свій нещодавній прогноз від 13 квітня про те, що Донецьк буде звільнений 22 травня 2018 року. Що стосується повного закінчення війни на Донбасі, то правозахисник упевнений, що військові дії остаточно припиняться до кінця року. Росія, на його думку, незабаром (рік-два) розпадеться на кілька частин, під впливом Москви залишиться не більше 10 областей, а Путін опиниться на лаві підсудних.

Детальніше щодо прогнозів див. матеріал на сайті МАІР

Ректор НПУ ім. М.П. Драгоманова запевнив, що жодним чином не збирається втручатись у процеси студентського самоврядування

sergiyzvutyazny 12.04.2018 в 15:41

15057511_3eab8dc2.jpg

11 квітня, біля Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова було гаряче – на 14:00 була запланована загальноуніверситетська установча Конференція студентів, на якій планувалося затвердити положення про органи студентського самоврядування університету та вибори до представницького органу студентського самоврядування - передає «УкрПресІНФО».

Студенти НПУ Драгоманова вийшли на пікет під назвою «Захистимо студентський вибір», тому що дізналися, про плани зриву Конференції радикально налаштованою групою студентів, які вже протягом трьох років намагаються розхитувати ситуацію у виші.  І дійсно, група студентів у чорних сорочках та футболках намагалася протистояти їм, але протягом 40 хвилин вони розійшлися і мітинг продовжився. Студенти відстоювали вибір переважної більшості студентів НПУ Драгоманова про необхідність проведення загальноуніверситетської установчоїКонференції студентів по створенню нового органу студентського самоврядування, адже «стара Студрада», за словами самих студентів,  себе вже давно дискредитувала і просто заважала демократичним процесам, які відбуваються в університеті. За останні тижні на факультетах відбулися Конференції на яких були обрані делегати на загально-університетську Конференцію.

15057512_9102c008.png

Ректор НПУ Андрущенко В.П.

Напередодні, 10 квітня 2018 року було оприлюднено звернення ректора НПУ імені М.П. Драгоманова – Андрущенка В.П., в якому він закликав студентство до порозуміння і співпраці заради майбутнього. Зокрема, він зазначив: «Категорично заявляю: обидві групи студентів мають на самовизначення цілком законне право й повинні вирішувати це питання виключно самостійно й демократично. Ніякого втручання адміністрації у діяльність студентів не буде».

Див.: http://npu.edu.ua/ua/oholoshennia/196-zahalnounivesytetski/4494-zvernennia-rektora-npu-imeni-mpdrahomanova-do-kolektyvu-universytetu-do-porozuminnia-ta-spivpratsi-zarady-maibutnoho

Конфлікт між двома частинами студентства НПУ триває вже кілька років. З аналізу матеріалів ЗМІ, дописів у соцмережах, різних заяв та розмов між учасниками процесу, проглядається певна заангажованість студентів у чорному – представників «старої Студради», яка проявлялась в бажанні створити негативну картинку та ілюзію постійного протистояння адміністрації та студентів університету, на відміну від інших студентів НПУ, які прагнуть розвитку та виведення університету на новий європейський рівень якості освіти, про що наголошувалось на мітингу.

Як би там не було, ці студентські хвилювання намагаються використовувати зовнішні сили у своєму прагненні отримати владу в НПУ Див.: Рейдерське захоплення Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова http://reider-nau.com/u-kiyevi-vpershe-vidbuvayetsya-reyderske-zahoplennya-universitetu/

Тому прогресивне студентство НПУ Драгоманова ініціювало організацію і проведення студентської Конференції, мета якої – нарешті покласти край розбрату, об’єднати усі конструктивні студентські сили у єдиний орган студентського самоврядування.

15057513_f465fb4e.jpg

Реєстрація делегатів

Незважаючи на певні організаційні труднощі, 11 квітня 2018 року загальноуніверситетська установча Конференція студентів відбулася в актовому залі НПУ. На Конференції були присутні делегати від усіх факультетів, зібралося понад 100 студентів: учасників і гостей, зокрема представники «старої Студради» майже в повному складі, близько 30 осіб.

Переважною більшістю голосів делегатів було затверджено положення про органи студентського самоврядування університету, затверджено назву представницького органу – «Студентський парламент». Це означає, що в найближчий час в НПУ Драгоманова відбудуться прозорі і чесні вибори до «Студентського парламенту» шляхом прямого таємного голосування, згідно із ст.40 Закону України «Про вищу освіту».

 15057514_15215ddd.jpg 

Отже, НПУ ім. М.П. Драгоманова, нарешті, отримає повноцінний легітимний орган студентського самоврядування, який об1єднає усіх студентів, та зможе ставити і вирішувати нагальні питання, щодо підняття іміджу університету та реалізації ініціатив по вдосконаленню навчального процесу і студентського життя. Залишається тільки побажати студентству успішно подолати всі негаразди та взаємну недовіру, і разом діяти заради свого навчального закладу. А головне – ніколи не допустити втручання зовнішніх  деструктивних сил, які переслідують  власні корисні інтереси.

 

Олег ВОЛОДАРСЬКИЙ: «Сповідь VI. Ми ті, ким самі обираємо бути»

sergiyzvutyazny 12.04.2018 в 11:22

Михайло (івр. מִיכָאֵל, Міхаель) — чоловіче ім’я. Походить від слів на івриті מי כמו אלוהים (ми КМО Елохим, скорочено «мі-ка-е́ль») — буквально «Хто як Бог», або «Той, Хто як Бог».

У літописних записах початку XII століття згадується, як князь Святополк Ізяславич, онук великого київського князя Ярослава Мудрого, 11 липня 1108 року вирішив побудувати кам’яний собор поблизу Дмитрівського монастиря і церкви святого Петра в ім’я святійшого Архістратига Михаїла — небесного покровителя і хранителя міста Києва.

За однією з версій Дмитрієвський монастир на цьому місці спорудив батько Святополка Ізяслав (у хрещенні Дмитро). Існує гіпотеза, що тоді ж при церкві виник і чоловічий монастир. За іншою версією монастир тут заснував ще в 998 році перший митрополит київський Михайло. Інтер’єр Золотоверхого Михайлівського храму в той час був виконаний з дорогих матеріалів із застосуванням мармуру. Стіни собору були прикрашені мозаїкою, оздоблення святині завершували дорогоцінні ікони. Переказ свідчить, що в період правління князя Святополка Ізяславича зі столиці Візантії міста Константинополя в Михайлівський монастир привезені мощі святої великомучениці Варвари, які згодом стали основною священною реліквією храму. 16 квітня 1114 року після смерті Князя Святополка Ізяславича його тіло поховали на території храму.

Золотоверхому Михайлівському собору було завдано значної шкоди, коли в 1240 році татаро-монгольський хан Батий захопив Київ, а також під час війни з кримським ханом Менглі I Гіреєм у 1482 році.

У період з XVII до XVIII століття Михайлівський монастир весь час удосконалювався і поповнювався різними цінностями завдяки українським гетьманам. У 1718 році знаменитий полководець і політичний діяч Богдан Хмельницький за свої кошти оплатив замовлення на нову позолоту для головного купола собору. Гетьман Павло Скоропадський замінив іконостас. Іван Мазепа подарував спеціальний ящик, повністю виконаний зі срібла, для зберігання в ньому мощей святої великомучениці Варвари.

Поспішав… Повертаючись зі зйомок дуже боявся втратити, розплескати ті відчуття, які викликав у мене цей діалог. Говорив з отцем Михайлом, а в голові народжувався цей текст, лягаючи монограмою на серце.

Кругом клекотів величезний всесвіт — велике, неспокійне місто поспішало жити, не встигало, вибухало сигналами автомобільних гудків, музикою з кафе і магазинів. А я відчував неймовірну  зібраність, необхідність зберегти ці фарби.

Посмак душі. Божої і щирої.

У мене двоє хороших дорослих синів. Це велике щастя для батька. Але я, не перестаючи вірити в Господа, прошу подарувати мені третього хлопчика і саме з ім’ям МИХАЙЛО.

Отець Михайло і храм Божий МИХАЙЛІВСКИЙ, в честь мого святого Архистратига Михаїла.

І раптом, під час діалогу священик говорить про сімейну пару, яка просила подарувати сина... І Господь змилувався... Малюка назвали МИХАЙЛО.

Все моє дитинство пройшло з дідом.

Це був величезний чолов’яга!

Амосов, обстежуючи його серце, сказав, що такого великого серця він не бачив ніколи. Михайло Володарський.

М-и-х-а-ї-л.

30-річний священик. Родом зі Львова. Викладач. Строгий і неймовірно підтягнутий.

Шостий випуск. Шостий Герой. Неймовірно гордо усвідомлювати, яка величезна кількість жертовних і сильних людей живе в нашій країні.

Ми проговорили 25 хвилин, а мені здалося, що пройшла ціла година.

Отець Михайло випромінював Віру.

Попередній випуск, з Отцем Сергієм (Дмитрієвим), був як відлуння сьогоднішніх проблем і розвитку нашої рідної УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕРКВИ.

У цьому ж я побачив усвідомлено-духовне майбутнє нашої Церкви — завтрашній день НАШОЇ Релігії.

Різниця в двадцять років бентежила мене набагато більше, ніж мого співрозмовника. Бачив перед собою мудрість Бога, співчуття в очах, коли мова зайшла про перші дні Майдану, бачив непідробну Віру.

Було ясно. Чисто. І дуже-дуже затишно.

Хто є Ми? Як, взявшись за руки, утворити сильну ВОЛЮ, про яку ми так мріємо?

Жага любові, сила великого і доброго народу, який століттями не може скинути зі своїх втомлених плечей важкий тягар — злого й підступного ворога...

Я просив у Господа лідера НАЦІЇ, який об’єднає всі церкви УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОСЛАВ’Я КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ.

І кожен Божий день буде звучати дзвін.

Нагадувати нам про ВІЙНУ.

Кликати нас допомагати АРМІЇ.

Плакати про душі загиблих.

Милосердствувати про матерів і дітей, які залишилися сиротами.

І тоді острівці розвідувальної ворожої сатанинсько-кремлівської індустрії були б помітні неозброєним оком. Вся країна, вся НАЦІЯ зрозуміла б, де можна і необхідно ставити свічку за загиблого чи полоненого ВОЇНА-УКРАЇНЦЯ.

Це повинно було стати сенсом існування ЛІДЕРА країни — об’єднати, зміцнити, створити майбутнє Нації!

Мене ніколи, ні за яких обставин не покидає відчуття віри у ВЕЛИКЕ майбутнє моєї країни.

Романтик? ТАК!!!

Але я живу тим сонячним і світлим днем, коли країна почне повторювати прості, але сильні слова:

— Слава Ісусу Христу!

— Навіки Слава!

Відео: https://www.youtube.com/watch?v=yYhLnYDYcjw

Авторська програма Олега Володарського «Сповідь». Гість Михайло Омельян. 7.04.2018

Олег ВОЛОДАРСЬКИЙ: «Сповідь V. З Сергієм Дмитрієвим»

sergiyzvutyazny 05.04.2018 в 13:18

Якщо твоя душа співає – зроби звук голосніше

Зйомка цього випуску пролетіла, як одна мить. Я намагався усвідомити й осягнути суть людини навпроти. Священика отця Сергія. Обережно, з величезною повагою і шануванням до його сану і вчинків.

Всі мої спроби виявити «друге дно» обернулися вкрай радісною для мене невдачею. У нього стійкі відносини з Господом. І, що найнеймовірніше, – з самого дитинства.

Тиха та чуйна обитель Свято-Михайлівського монастиря – серце Революції Гідності. Саме Українська Православна Церква підтримала українців в найважчі хвилини правління кремлівської маріонетки.

Церковні дзвони як батьківський голос Господа – добрий, але суворий.

Святе Писання не залишає сумнівів в тому, що земну нашу Вітчизну дає нам Бог: «Для того схиляю коліна свої перед Отцем Господа нашого Ісуса Христа, від Нього має ймення кожен рід на небі й на землі» (Еф. 3: 14-15).

Тому ми повинні любити свою Батьківщину – як Його дар. Людина часто не цінує навіть життєво важливе для нього, але, втративши це, болісно переживає втрату. Так і з Батьківщиною.

«Київ 988 рік. Після повернення з Херсонеса до рідного Києва разом з корсунськими і грецькими священиками, Володимир повелів спалювати язичницькі требища, рубати дерев’яних ідолів. Кияни плакали, бачачи як Перуна після наруги скинули в Дніпро. Далі було примусове звернення в православ’я всіх жителів Києва. Над людьми, зігнаними до берега Дніпра і ридаючими незалежно від віку, візантійські священики провели обряд хрещення та благословили всіх. Тих же, хто опирався, князь оголосив своїми особистими ворогами. Після хрещення киян цей обряд було проведено у всіх інших містах та селах. Це був важливий момент в історії Хрещення Русі, картинки передають нам всю урочистість».

Головне – очі... Зверніть увагу на глибокі очі цієї людини.

Присутність Бога у цієї людини сублімувалося в саме життя.

Своєю присутністю він не доводить, і не нав’язує це, але стикаючись з його енергетикою ти розумієш, що слова і вчинки строго слідують принципам... канонічним.

Він рівний .Він не дає себе захопити в емоції.

Я молитовна людина. Але мені, як і всім притаманні амбіції та емоції, нервування і гнів.

Сергію Дмитрієву (отцю Сергію) вдається керувати тим що відбувається навколо. Наповнювати простір поруч з собою світлом Господнім.

Війна відбувається не тільки на Сході, вона ведеться і за Вірування Нації, яка має віднайти свій шлях в особливій присязі Національній Релігії

Питання дуже наболіле і до неможливості заплутане.

Це ще одна гостра теза цього випуску.

Антропологія вірусу імперського тиску на етніку Нації.

Вивчення відсутності інформаційної безпеки країни.

Імунітет до всього чужого і далекого.

Контрастне нагадування про те, що наша Релігія, культура та традиційність є нашим порятунком.

Стіна Милосердя на фасаді Свято-Михайлівського монастиря.

Отець Сергій один з ініціаторів цієї ідеї.

Не на території, поважаючи свободу віросповідання тих, хто живе на українській землі.

Війна. Перші події в Криму.

Місце народження Мурманськ.

Один з перших священиків, хто визнав Українську Церкву.

Він дуже пишається своїм народом.

Але робить це неймовірно скромно. Із завзяттям. З дивовижною Вірою.

Дмитро Поворотний, капелан полку «Дніпро-1». Саме він без страху поїхав у лігво сепаратистів для того, щоб забрати звідти полеглих бійців своєї бригади, і сказав у вічі ворогам: «Ви за все будете відповідати!»

Дмитро для нього – приклад мужності.

Три найважливіші аспекти нашої Сповіді перед Нацією:

1) У всіх у нас є своя рідна Церква, котрій в цьому році виповнюється 1030 років. Серце її –Київ...

2) Нація – це одна велика, сильна і добра СІМ’Я. Чим ближче ми будемо один до одного, тим швидше зможемо відродити Батьківщину. Немає в цій країні чужих загиблих дітей, інвалідів, переселенців. Є вкрай болісні проблеми, які ми зобов'язані вирішувати спільно.

3) Світська влада дбає про матеріальні блага нації, а Церква про його культуру, виховання. Про ДУШУ. Тим страшнішим є гріх тих, хто нашу Душу намагається продати Московії.

Душу Великої України.

Військові і священики сьогодні – передова частина нашої Нації. Священне Воїнство...

Ми прощалися дуже тепло. Отець Сергій помітно хвилювався. Непрості запитання про те, як подолати війну, корупцію і сумніви. А потім я зрозумів причину його нервування. Це не від того, який вигляд мали в кадрі, а від невпевненості в тому, чи впорався він, чи відповів мені, собі і нації на питання, які мучать нас щодня...

Про одне мені захотілося закричати – чому РЕЛІКВІЯ моєї НАЦІЇ, Печерська Лавра досі перебуває в диявольських лапах кремлівської розвідувальної організації?

Псалми,Глава 93

1. Бог помсти Господь, Бог помсти з’явився,

2. піднесися, о Судде землі, бундючним заплату віддай!

3. Аж доки безбожні, о Господи, аж доки безбожні втішатися будуть?

4. Доки будуть верзти, говорити бундючно, доки будуть пишатись злочинці?

5. Вони тиснуть народ Твій, о Господи, а спадок Твій вони мучать…

6. Вдову та чужинця вбивають вони, і мордують сиріт

7. та й говорять: Не бачить Господь, і не завважить Бог Яковів…

8. Зрозумійте це ви, нерозумні в народі, а ви, убогі на розум, коли наберетеся глузду?

9. Хіба Той, що ухо щепив, чи Він не почує? Хіба Той, що око створив, чи Він не побачить?

10. Хіба Той, що карає народи, чи Він не скартає, Він, що навчає людину знання?

11. Господь знає всі людські думки, що марнота вони!

12. Блаженний той муж, що його Ти караєш, о Господи, і з Закону Свого навчаєш його,

13. щоб його заспокоїти від лиходення, аж поки не викопана буде яма безбожному,

14. бо Господь не опустить народу Свого, а спадку Свого не полишить,

15. бо до праведності суд повернеться, а за ним всі невинного серця!

16. Хто встане зо мною навпроти злостивих, хто встане зо мною навпроти злочинців?

17. Коли б не Господь мені в поміч, то душа моя трохи була б не лягла в царство смерті!..

18. Коли я кажу: Похитнулась нога моя, то, Господи, милість Твоя підпирає мене!

19. Коли мої думки болючі в нутрі моїм множаться, то розради Твої веселять мою душу!

20. Чи престол беззаконня з Тобою з’єднається, той, що гріх учиняє над право?

21. Збираються проти душі справедливого, і чисту кров винуватять.

22. І Господь став для мене твердинею, і мій Бог став за скелю притулку мого,

23. і Він їхню силу на них повернув, і злом їхнім їх нищить, їх нищить Господь Бог.

ВІДЕО:  https://www.youtube.com/watch?v=cPsPAqvzphY

31.03.2018 Авторська програма Олега Володарського «Сповідь»,гість програми Сергій Дмитрієв.

Олег ВОЛОДАРСЬКИЙ: «Сповідь IIІ. З Романом Кривицьким»

sergiyzvutyazny 03.04.2018 в 12:55

За вікном завивала хуртовина, а мені після перегляду відео «Сповіді» з Романом Кривицьким було світло і затишно.

Вивів для себе константу УКРАЇНСТВА – якщо дбайливо, з душею питати про нашу улюблену країну, вони, трохи соромлячись, в решті решт говорять Правду.

Хіба можна не любити цю міць, цю Волю, це до божевілля солодке повітря, яке завойоване нашими предками, ціною надлюдських зусиль?!

Роман Кривицький. Чемпіон України з кіокушинкай карате. Участник трьох чемпіонатів Європи та чемпіонату світу з карате 2011 року. Засновник СК «Файтер»

На межі перебудови випадково в маленькій школі на ДВРЗ знайшов цього чесного і гідного хлопчину. Так хотілося щоб мої діти росли в спортзалі.

Сам пройшов цей шлях – від підвального залу на рідній Татарці до великих міжнародних змагань. Поїздки, чемпіонати, медалі, кубки. Уклін тобі, добрий і справедливий тренер.

Відмінна риса цього спортсмена – неймовірна скромність, навіть деяка сором’язливість. Хлопець з Рівненської області, перебравшись до Києва, збирав гроші, будував плани. І раптом … продав все і зробив свій спортзал.

Ризикнув майбутнім…

Зазвичай в таких випадках знімають капелюхи і, високо підкидаючи їх повітря, розривають простір оваціями…

У мене зовсім інші емоції. Тихий і незграбний шок!

Моєму системному підходу до інформаційної та комерційної безпеки, ретельному аналізу дій та їх наслідків, за допомогою яких я ось уже 17 років розбудовую свою структуру, він протиставив заняття дітьми і їх майбутньому.

Так, кожен будує будинок так, як він його бачить! Питання в іншому – самовідданість…

Треба бути всередині цього спортивного світу. Перед камерами Роман був чесний і спокійний, а я захоплювався тією тихою мудрістю, яку він випромінює. Втретє мені пощастило брати інтерв’ю у настільки цільного героя, який гідно йде своїм, єдино вірним для нього шляхом. Неможливо передати, наскільки яскраво, тепло і рівно горить світло в цій людині. Він не з тих хто, одного разу спалахнувши, вигорає до тла. Він той, чиє світло не згасять ніякі бурі.

Необхідно бачити з якою самовідданістю і дисципліною він сам тренується. Треба дихати повітрям сили, яку дає щоденне самообмеження в ім’я спорту…

Глибинний посмак цього діалогу-сповіді – він не сказав про Господа нічого особливого і ревного, але, прощаючись з ним, відчував легкість на серці, тому що в душі цієї людини яскраво і рівно горить Господнє світло. Саме для того, щоб нагадати собі і світові про те, яке сяйво палає в звичайних, на перший погляд, людях і створювалася «Сповідь». І я вже втретє переконуюся, що не даремно взявся втілювати цю ідею.

А десь всередині сколихнулася гордість за те, що в моїй рідній і улюбленій країні є такі прості, сильні, відкриті, а разом з тим і дуже великі серцем, УКРАЇНЦІ.

Саме такі і люблять Бога! Саме такі і віддають за майбутнє цієї країни свої життя…

Саме такі як він можуть зробити крок у невідоме. Вони не часто говорять «СЛАВА УКРАЇНІ», але кожен їх день наповнений тим, що дійсно прославляє Батьківщину. Не словами, а СПРАВАМИ!

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ», гість програми Роман Кривицький:

https://www.youtube.com/watch?v=_QiaZPYVKts

 

Біля ВККСУ селяни Дніпропетровщини вимагали покарання судді-хабарника А.А. Леонова

sergiyzvutyazny 27.03.2018 в 14:56

606632.jpg

Київ. 26 березня 2018 р. Біля офісу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України фермери з Дніпропетровщини вимагали звільнити та покарати суддю Бабушкінського районного суду м. Дніпра Леонова А.А., якого звинувачують в хабарництві та рейдерських захопленнях. Зокрема, йому в провину ставлять прийняття протизаконних рішень на користь рейдерів під час скандальної справи із захопленням фермерського господарства «ДАР», що у с. Попасне, Новомосковського району, Дніпропетровської області.

Детальніше про події у Попасному: http://n-v.com.ua/ukrayinski-fermeri-prosyat-yevrosoyuz-zaxistiti-yix-vid-zemelnix-rejderiv/

Це та сама справа, в якій відбувались зухвалі напади 200 озброєних людей в масках, де були два поранення селян вогнепальною зброєю, і ще багато різних неподобств.

Нагадаємо, що у 2016 році, шляхом махінацій із реєстрами одеського  державного реєстратора Світлани Мшар, було змінено власника землі ФГ «ДАР» на людину-бомжа, яка щойно вийшла з в’язниці. Далі, начебто у нього цю землю купує за 1 млн. гривень Іванченко Владислав Миколайович. А в нього ще через два дні, начебто за 5 млн. гривень, цю землю купує знаний земельний рейдер — Кузнецов Василь Михайлович. Таким чином, шахраї намагалися заплутати хвости, щоб було складніше відслідкувати ланцюжок незаконних перепродажів.

Рейдера зробили потерпілим

Під час акції селяни розповіли представникам ЗМІ багато цікавих подробиць про діяння судді Леонова на Дніпропетровщині.

 a54ccb.jpg 

Адвокат Сергій Сироватка

Зокрема, адвокат фермерського господарства «Дар» Сергій Сироватка розповів деталі того беззаконня, яке вчинялось під час спроб рейдерського захоплення землі пайщиків, а потім судових розглядів. 

Відео з акції: https://www.youtube.com/watch?v=Lnovn3EZY6M&feature=youtu.be

На думку адвоката, суддя Леонов умисно та з явними порушеннями процесуальних норм та законних підстав, намагався всіляко розвалити справу проти рейдерів. Так, зокрема суддя надав статус потерпілого самому рейдеру Кузнецову В.В., на якого було незаконно переоформлено право власності за підробленими документами. А свідка по справі Іванченка, який міг би дати показання на Кузенцова, суддя безпідставно запроторив у в`язницю. Це, на думку адвоката, було зроблено суддею навмисно, з метою тиску на свідка, щоб ускладнити хід слідства та не допустити справедливого правосуддя по відношенню до організаторів рейдерського захоплення.

Керівники ВККСУ пообіцяли розібратись із суддею-хабарником

Але, не зважаючи на безкарність рейдерів, суддів та їхньої «криші», заволодіти контролем на ФГ «Дар» бандитам так і не вдалося. Проте шлях до відновлення справедливості ще дуже довгий. І один з найважливіших кроків на цьому шляху – це добитися притягнення корумпованого судді до відповідальності.

Так, у скарзі на суддю до Вищої ради правосуддя адвокат ґрунтовно доводить зв`язок Леонова з представниками рейдерів, та розкриває усю протиправну діяльність цього «слуги закону».

Коментар адвоката: https://www.youtube.com/watch?v=xI6eI7DZO20&feature=youtu.be

Щоправда, Вища рада правосуддя не поспішає демонструвати своє бажання боротись із корумпованими суддями, часто безпідставно, не пояснюючи, відхиляє  багато скарг на явні протиправні дії суддів. Але часи змінюються і приховувати злочини суддів стає дедалі складніше і небезпечніше для будь-яких «кришувальників». 

До протестувальників вийшло керівництво ВККСУ – голова комісії, голова кваліфікаційної палати Козьяков Сергій Юрійович (на фото правіше) та секретар кваліфікаційної палати Щотка Станіслав Олексійович, суддя у відставці. Вони пообіцяли на камери уважно розібратись з усіма доказами по справі ФГ «Дар» та судді Леонова А.А. та прийняти справедливе, неупереджене рішення.

Суддя-рецидивіст

 4e13fb.jpg 

Нагадаємо, що суддя Леонов має неоднозначну репутацію. Ще в 2012 році ВРП винесла йому догану. Влітку 2017 року він заявив собі самовідвід  по справі за обвинуваченням ватажків так званої «ЛНР» Ігоря Плотницького, Андрія Патрушева та Олександра Гуреєва. Восени 2015 року йому закидали неправомірність винесення рішення щодо приміщень комунальної власності, передає Depo.Дніпро.

Назад | Вперед